Darina Voland
Стих " Ведьма"
На горе черный крест
Воронов сзывает
Сила этих мест
Слабых убивает...
Земля пропитана слезами
Здесь нету явьи-только сны
И запечатанны семью ветрами
Твои заветные мечты...
Сжигаю ненависть и страх
Сожгу до тла,развею прах
Ищу откровенье в снах
Ищу приют в твоих глазах...
Они их знают наизусть
Награда будет за страданье!
И пеплом станет грусть...
Всего лишь пеплом от костра
Я здесь пробуду до утра
Всегда бледна,всегда одна
Кричу на ветер я слова-
"Земля!Огонь!Вода!"
Стихий убийственная сила
Во мне соединилась
Запутала тебя,как плющ обвила
И навсегда в тебе я поселилась...
Все это уже было,
Вы говорите"дежавю"
Дождем соленым смыло
А я все еще горю...
Что дальше будет-
Знаю все я наперед
Утром рано он розбудит
А потом я знаю,-он уйдет...
Сто лун прошло
С тех пор,как это было
Кругом все замело
И в танце закружило...
В ночь спешу я,улетаю,
Туда,где на горе огни горят
Я наперед все точно знаю...
Про що шепочуть зорі
Про що шепочуть зорі?
Про що шепочуть зорі?
Про що шепочуть зорі?
Про що шепочуть зорі?
Від чого падають зорі?
Коли Земля зупиняє свій рух
Про тих, хто плаче в неволі
Про тих, хто забув тепло рук
У час, коли навколо темніє
Про страшні людські долі
Про забуту могилу, де лампада ще тліє…
Коли Земля здригається від болю?
Коли стікають сльози мимоволі
У щирі дитячі долоні
Коли Земля втрачає людину,
Коли молитва в душі без зупину
За тих, хто зрадив ножем у спину?
Від зла, що в Землю пустило коріння
Зорі завжди потрапляють у море
І утопленим дарують своє мерехтіння…
Знесилена. Втрачаю я свідомість
Фантом мій зажди поруч із тобою
Я можу все, за мить одну змінити
Але ж помста – страва холодна
Стих " Вампир"
Жгучая боль,затем пустота
Стих " Свобода"
Танцюю з вітром в полі
"Особлива осінь"
Ця осінь особлива,
"Сповідь чаклунки"
Щось дивне кожної ночі
Щось трапилось із тобою,
Щось шепчуть твої вуста,
Щось дивне кожної ночі,
Немає сенсу в твоїх зітханнях,
Пече відьомська мітка на чолі,
Місяць повний манить так до себе
Космічна невагомість
Магічна сила зоряного неба
Душа моя окрилена колись любов?ю
Тепер стікає кров?ю
І прірва…Прірва наді мною…
Я можу тайні двері всі відкрити
Я можу поглядом тебе убити
Я можу словом отруїти…
А вмію чекати
Я енергетично дика, голодна
Вирушаю тебе шукати…
Шрам от укуса,алая кровь
Нет больше света-кромешная тьма
Дыхание в шею,страсть и любовь...
Отныне ночь-мое время
Солнце-лютый мой враг
Звериное бремя
И красное пламя в глазах
Ищу безуспешно подобных себе
Вид крови сводит с ума
Прячусь,скитаюсь во мгле
Печально плывет за мною луна...
Когда-то сама я жертвой была
Теперь свою я жертву ищу
Свирепа,жестока и голодна
Соленый вкус крови с наслаждением пью...
Когда-то давно человеком была
Теперь же я им притворяться должна...
Я вільна,чиста і легка
В розірванному колі
Я ніжна й прозора як вода...
Благословенна я дощами,
Роблю намисто із зірок
Холодними й темними ночами
Плету вінки з блукаючих думок...
Тягнусь до неба я руками
Шовком вишию світанок
Наївними дитячими очами
Забуду ніч й зустріну ранок...
я зустріла свою Долю,
Обійме тіло злива,
І сцілиться від болю...
Ця осінь особлива!
Я повернулась,я згадала!
Так довго ждала дива,
І ось,здійснилось-покохала...
Ця осінь золота
Дарує сни чарівні
Я зовсім юна,молода,
Подібна місячній царівні...
Ця осінь особлива...
Поруч із тобою
Радіє жовта нива
Сріблястою росою...
Ця осінь особлива...
Нарешті шлях свій віднайшла,
Шось шепче зірка мерехтлива,
Про ті дороги,що пройшла...
Ця осінь нас з"єднала...
пожовклим листям повінчала,
Вітром ніжним цілувала,
Душі наші об"єднала...
Ця осінь особлива...
Нарешті спокій після бою,
Обійме тіло злива,
А серце повниться тобою...
Ця осінь особлива...
Сплелись наші стежини,
І посмішка твоя грайлива,
Уста солодші від ожини...
Ця осінь особлива...
Сплелись в обіймах наші очі,
Це справжнє диво-
такі осінні ночі...
Ця осінь особлива...
На перехресті встріла Долю,
Обійме міцно злива,
І тіло зцілиться від болю...
Зеленим світяться очі
І посмішка дивна якась
Хижа,ворожа,як у лютого звіра...
Страшне і бесповоротне
Щось коїться і зі мною,
Кипить зілля приворотне...
Щось лякає в цій дикій пітьмі,
Щось зле роблять твої руки,
Блукають по стінах духи
Та ти вже не та...Ти вже не та...
Лукаво світяться очі,
Запалені свічки,розплетені коси
І ти знедолена й боса
Зникаєш аж до світання...
Вони лише дим,що ріже очі
І тіні вже не дивують,
Лечу знов туди,де всі чаклуюсть,
Лечу туди щоночі...
І вже немає вороття,
Хай я сгорю в цьому вогні,
Немає в серці каяття...
Пишу під псевдонімом Darina Voland.Мені 22 роки. Закінчила музичне училище ім. Гліера, де здобула кваліфікацію хорового диригента. Зараз закінчую універститет культури і мистецтв. Дуже люблю своє місто, Київ, його історію. Насамперед, зі свого міста і черпаю натхнення.
darina.voland@yandex.ru
