ƒобро пожаловать!

—амотн≥сть

ћаленький чолов≥чок важко йшов вулицею. ƒощ тихо накрапав на його дощовик рад¤нського фасону. ¬ руках у нього було два пакети. Ћедве пересуваючи ноги в≥н д≥йшов до п≥д'њзду ≥ почовгав всередину. —т≥ни були запльован≥, розписан≥ р≥зними словами та сто¤в жахливий смор≥д цигаркового диму, кот¤чих фекал≥й та перегнившого см≥тт¤.  оли в≥дкинув капюшон брезентового дощовика з обличч¤, чолов≥чок ви¤вивс¤ д≥дусем. « пост≥йними зупинками на майданчиках м≥ж сходами в≥н, з≥ швидк≥стю великого й неповороткого жука, заледве виповз на четвертий поверх.  олись, коли був молодим, в≥н хот≥в забратись ¤кнайвище, а тепер жалкував, що не придбав квартиру на першому поверс≥. Ќа жаль, минулого не повернеш. —тарече обличч¤ в≥д великоњ втоми не виражало н≥чого, велик≥ крапл≥ поту з≥бралис¤ на зморшкуватому лоб≥, а одна вже вис≥ла на к≥нчику носа. «айшовши до квартири, в≥н важко опустивс¤ на ст≥лець в коридор≥. ƒ≥дус¤ звали ѕетро ™п≥фанович. …ому було 76 рок≥в.  оли йому було тридц¤ть, в≥н на завод≥ потрапив п≥д сильну напругу в 380 ¬ольт. ≤ от тод≥ у нього почалис¤ вс≥ його хвороби. «араз у нього було таке в≥дчутт¤, що серце от-от вискочить з грудей ≥ полине десь п≥д стелю.

“ак в≥н ≥ сид≥в хвилин дес¤ть, поки не задзвонив його телефон. ¬ажко з≥тхнувши, ѕетро ™п≥фанович п≥дн¤вс¤ ≥ п≥шов до к≥мнати.

- јлло, слухаю, хто там?

- ѕрив≥т, батьку, ¤к справи? ѕринесли вже сьогодн≥ пенс≥ю? - то був його тридц¤тип'¤тир≥чний син ќхр≥м.

- ўе н≥, ќхр≥ме. ј що тоб≥ до того? “и ж про мене згадуЇш т≥льки раз в м≥с¤ць - тод≥ коли принос¤ть мою пенс≥ю - незлостиво нагадав ѕетро ™п≥фанович.

- “а ¤ не про твою пенс≥ю. я хот≥в з д≥тьми й дружиною зайти сьогодн≥ в гост≥ - ¤к-н≥¤к, а давно не бачились - ан≥трохи не образившись, в≥дпов≥в ќхр≥м.

- я завжди радий тебе бачити, заходьте вс≥, ¤ чекатиму. ќт в≥дпочину ≥ приготую щось на ст≥л.

- ќт ≥ добре. ƒо вечора.

ƒ≥д почимчикував до кухн≥ ≥ заварив вчорашн≥й пакетик дешевого чаю. «а в≥кном все ще бринчав дощ. ѕерен≥с пакети з њжею на кухню ≥ почав виймати харч≥. —початку з'¤вилис¤ на стол≥ св≥жоморожена курка, призначена, зазвичай, на тиждень вживанн¤, та дешев≥ соЇв≥ котлети, хл≥б з кетчупом, чай у пакетиках ≥ малесеньк≥ шматочки ковбаски з сиром. « ≥ншого пакету в≥н д≥став дв≥ хл≥бини, пшеничну с≥чку "јртек", цукор ≥ с≥ль. « жал≥стю подумав, що цього буде мало дл¤ частуванн¤ гостей, але ще один пох≥д в магазин дл¤ нього був, що дл¤ альп≥н≥ста сходженн¤ на ≈верест. « п≥дготовкою, в тому числ≥, психолог≥чною, самою дорогою та поверненн¤м. як дл¤ альп≥н≥ста найважче - сходженн¤ вниз, так ≥ дл¤ ѕетра ™п≥фановича дорога назад була найважчою - ручки пакету впиваютьс¤ в долоню, ноги п≥дкошуютьс¤, п≥т застилаЇ оч≥, а ¤кщо ще й кам≥нець трапитьс¤ - то й впасти можна - на см≥х бабкам на лавочц≥ б≥л¤ п≥д'њзду. “ому д≥д заходивс¤ думати, що ж з≥ свого скромного набору харч≥в можна придумати, щоб смачно пригостити дорогих гостей.

ѕетро ™п≥фанович згадав про кул≥нарну книгу його давно спочилоњ у Ѕоз≥ дружини. Ќа жаль, книгу знайти не вдалос¤, тому в≥н вир≥шив просто засмажити курку з картоплею в духовц≥ та й усе. ” с≥м годин вечора пролунав дверний дзв≥нок. ÷е був ќхр≥м з с≥м'Їю. Ќа пороз≥ сто¤ла дружина ќхр≥ма - ∆анна ≥ пор¤д з нею, неначе два п≥дсвинка - так≥ ж рожев≥ ≥ тлуст≥ - хлопчики. —ашко ≥ —ерг≥й були невдоволен≥ походом до д≥дус¤, адже њх в≥д≥рвали в≥д комп'ютерноњ гри, њм у д≥дус¤ в квартир≥ смерд≥ло, але в той же час вони теж спод≥валис¤, що њм щось перепаде в≥д д≥дусевоњ пенс≥њ. "ѕроходьте, дорог≥ гост≥. „астуванн¤ вже на стол≥" - запросив д≥дусь. ¬с¤ с≥мейка прив≥талас¤ та пройшла на невеличку кухоньку.

- як поживаЇш, батьку? - без особливого ≥нтересу запитав ќхр≥м.

- Ќепогано. Ќещодавно отримав виплати в≥д ур¤ду за рад¤нськ≥ вклади. ќсь, з≥бравс¤ купити новий телев≥зор - в≥дпов≥в ѕетро ™п≥фанович, д≥стаючи н≥ж дл¤ розр≥занн¤ курки.

- ќго! ћабуть непоган≥ грош≥. „ому ж ти не сказав? ћи тут посудомийну машину вз¤ли у кредит, а виплачувати н≥чим - вс≥ заощадженн¤ п≥шли на в≥дпустку й в≥дпочинок - перекинувшись погл¤дами з ∆анною, в≥дпов≥в його син.

- ≤ що ти хочеш цим сказати? ўоб ¤ вс≥ грош≥ в≥ддав тоб≥? ” мене ц≥лий м≥с¤ць в≥кно у спальн≥й к≥мнат≥ не поставлено, хоч ти грош≥ вз¤в саме на це, а м≥й Їдиний пор¤тунок в≥д самотност≥ - телев≥зор - зламавс¤ тиждень тому! - п≥сл¤ ц≥Їњ промови ѕетро ™п≥фанович аж сп≥тн≥в

ќхр≥м замовк ≥ надув щоки, д≥ти перестали вовтузитись, а ∆анна невдоволено цокнула ¤зиком ≥ наступила п≥д столом на ногу чолов≥ку. «апанувала тиша, чутно було лише бр¤зканн¤ вилок об стареньк≥ тар≥лки.

- ¬ибач, сину, ¤ не хот≥в кричати - ѕетро ™п≥фанович в≥жко з≥тхнув.

- Ќ≥чого, батьку. я не образивс¤. ѕросто нам дуже потр≥бн≥ грош≥. “елев≥зор ¤ тоб≥ принесу з дому - той, що у нас в п≥двал≥ сто¤в - в≥н повн≥стю робочий, а в≥кно поставлю на тижн≥. “о що, допоможеш молод≥й с≥м'њ? - нав≥ть пожартував наостанок ќхр≥м.

- ƒобре. я зараз ≥ принесу грош≥, щоб вже не виникало питань - важко п≥дн≥маючись в≥дпов≥в д≥дусь. ≤ пов≥льно почовгав у к≥мнату.

- „ому ти не сказав про пенс≥ю? - зашип≥ла ∆анна на ќхр≥ма, коли ѕетро ™п≥фанович не м≥г њх почути - тепер в≥н њњ не в≥ддасть! ј ти ж об≥ц¤в мен≥ нов≥ шк≥р¤н≥ чоб≥тки до к≥нц¤ м≥с¤ц¤! ќх, що ж тепер робити? я нав≥ть не знаюЕ ѕроси, благай, але грош≥ отримай! - б≥льше дружина ќхр≥ма не встигла н≥чого додати, почувши човганн¤ в сторону кухн≥.

ѕетро ™п≥фанович збер≥гав грош≥ у конверт≥ рад¤нських час≥в (разом ≥з листами в≥д померлоњ дружини) ≥ н≥с цей конверт у руках наче бо¤вс¤ впустити на п≥длогу. ¬ажко пересував ноги ≥ тримавс¤ за поперек. «айшовши до кухн≥, поклав конверт б≥л¤ ќхр≥ма, але спритна ж≥ноча ручка швидко схопила його ≥ сховала до сумочки. "÷≥л≥шим буде" - по¤снила ∆анна трохи здивованому ѕетру ™п≥фановичу. “ой н≥чого не в≥дпов≥в, с≥в за ст≥л продовжуючи про щось розм≥рковувати. “аким чином, вс¤ с≥м'¤ втихомирилась ≥ почала поглинати курку з картоплею.

Ќа думку ќхр≥ма ≥ ∆анни, веч≥р проходив майже добре. ¬они набили своњ черева, грошей отримали значно б≥льше н≥ж спод≥валис¤ ≥ зараз виношували плани ¤к би забрати ≥ пенс≥ю у такого захланного, ¤к њм у¤вл¤лос¤, ѕетра ™п≥фановича. јле на думку н≥чого не спадало, нав≥ть тод≥ ¤к почали збиратис¤ вже йти додому. “ому, коли ќхр≥м, взувши крос≥вки, наштовхнувс¤ на колючий погл¤д ∆анни то й вир≥шив йти на пролом ≥ в≥дв≥в батька в к≥мнату, щоб ≥нш≥ не бачили його принизливого випрошуванн¤ грошей.

- ўось не так, ќхр≥ме? - запитав здивований ѕетро ™п≥фанович.

- Ќ≥. ¬се було смачно, д¤кую. јле ¤ хот≥в тебе попросити дати мен≥ також ≥ частину твоЇњ пенс≥њ - сховавши оч≥ пробурмот≥в ќхр≥м.

- ўо? Ќевже тоб≥ мало тих грошей, що ¤ вже дав ваш≥й с≥м'њ? «а що ж ¤ житиму? ” мене тепер нав≥ть заощаджень немаЇ! - обурено вигукнув д≥дусь.

- ј ¬и що думали? ўо телев≥зор ¬ам буде безкоштовний? ћи його колись за грош≥ купували! - це вже подала голос ∆анна, ¤ка непом≥тно зайшла в к≥мнату.

- јле ж телев≥зор стоњть у вас без д≥ла у п≥двал≥! „и ж вам його шкода? - повн≥стю зн≥чений запитав ѕетро ™п≥фанович.

∆анна покачала головою, перевела оч≥ на ќхр≥ма ≥ той пов≥льно вийшов з к≥мнати.

- “о ¬ам треба телев≥зор? - байдуже запитала нев≥стка.

- √аразд. я не хочу сваритись - њњ свекор вже тримавс¤ не т≥льки за поперек, а ще й за серце - тримай. “ут р≥вно половина пенс≥њ. ¬итрачайте. я вже не можуЕ ≤ ѕетро ™п≥фанович важко осунувс¤ в кр≥сло.

“епер ∆анна, задоволено усм≥хаючись, заховала грош≥ в свою сумочку ≥ п≥шла од¤гатис¤. „ерез хвилину, не прощаючись, вс≥ вийшли з квартири. ќхр≥м думав по дороз≥, що ж≥нка на дек≥лька дн≥в тепер буде ласкава з ним ≥ нав≥ть спод≥вавс¤ на веч≥рн≥й секс, ∆анна думала про те, ¤к на робот≥ вс≥ будуть заздрити њњ новим чоб≥ткам, а д≥т¤м не терп≥лос¤ добратис¤ до комп'ютера. ќсь так у них ≥ зак≥нчивс¤ веч≥р.

ј в квартир≥, ѕетро ™п≥фанович сид≥в у продавленому кр≥сл≥ ≥ думав лише про скл¤нку води. —трашенно хот≥лос¤ пити. ¬ горл≥ пересохло, серцебитт¤ було сильним, ноги його не слухалис¤. …ому стало страшно. "ј раптом ¤ помру? —ам-один, н≥хто не прийде. Ћише через м≥с¤ць об'¤витьс¤ ќхр≥м." “а потроху диханн¤ приходило в норму ≥ в≥н починав в≥дчувати ноги. ѕ≥дн¤вс¤ ≥ п≥шов на кухню за скл¤нкою води. ѕот≥м л≥г на л≥жко ≥ задививс¤ у стелю. «гадував дружину, минуле житт¤ на завод≥, вс≥х, вже померлих, друз≥в. ƒо нього непом≥тно п≥д≥бравс¤ сон ≥ диханн¤ стало глибоким ≥ розм≥реним . ƒ≥дусев≥ снивс¤ сон. ’оча це був нав≥ть не сон, а справжн≥й кошмар. Ќачебто в≥н не м≥г поворухнутись т≥лом, не м≥г н≥чого сказати, а коло нього крутились незнайом≥ люди, л≥кар≥ ≥ ц≥кав≥ до всього сус≥дки. …ому охопила пан≥ка, хот≥лос¤ кричати на повний голос, так, щоб заглушити криком нав≥ть себе. “ихенько стогнучи ѕетро ™п≥фанович прокинувс¤ ≥ в≥дразу в≥дчув р≥зкий б≥ль у серц≥. "“реба б≥гти до сус≥д≥в, прохати помоч≥" - майнула думка в голов≥. –вучко п≥дн¤вс¤ з л≥жка ≥ подибул¤в у п≥д'њзд. Ќа щаст¤, в≥н забув зачинити двер≥ п≥сл¤ ќхр≥ма та його с≥мейки, тому не довелос¤ њх в≥дчин¤ти. ѕересилюючи себе, д≥дусь д≥йшов до сус≥дських дверей ≥ в темр¤в≥ почав шукати дзв≥нок, але б≥ль вдарила з новою силою у груди ≥ в≥н пов≥льно осунувс¤ на килимок п≥д чужими дверима.

 оли в≥н прочинив пов≥ки, наче ставн≥ дому в≥дчинились. Ѕуло г≥рко у рот≥ ≥ хот≥лос¤ пити. ѕетро ™п≥фанович почувавс¤ так, неначе на ньому пострибало ц≥ле стадо слон≥в. ¬се т≥ло бол≥ло.

Ќайсильн≥ше бол≥ла л≥ва нога, нею в≥н поворушити взагал≥ бо¤вс¤, щоб не застогнати в≥д болю. ѕов≥льно пов≥в очима, але сильно бол≥ла голова ≥ тому д≥дусь вир≥шив взал≥ не ворушитис¤.

ѕор¤д н≥кого не було, але приглушен≥ розмови в≥н чув з ≥ншоњ к≥мнати. ѕетро ™п≥фанович згадав, що сьогодн≥ його д≥ти мали њхати в санатор≥й. ÷¤ думка т¤гарем л¤гла на нього, адже ¤кщо його син з с≥м'Їю не поњхали саме через нього на в≥дпочинок - то йому буде неперливки, особливо тод≥, коли потребуЇ допомоги. „ерез де¤кий час до нього в к≥мнату зайшли ќхр≥м з ∆анною та незнайомий чолов≥к з портфелем. ѕогане передчутт¤ стиснуло груди одинокого чолов≥чка на л≥жку.

«≥щулена ф≥гурка на б≥л≥й постел≥ вигл¤дала покинутою ≥ перел¤каною.

–озмову почав чолов≥к у б≥лому, ¤кий представивс¤ Ѕорисом јртем≥йовичем - с≥мейним л≥карем.

- ƒоброго дн¤, н≥чого хорошого ¤ пророкувати ¬ам не можу, шановний. ” ¬ас ставс¤ серцевий напад, ¤кий вплинув на рухову д≥¤льн≥сть. якщо це станетьс¤ знову - ¬и будете прикут≥ до л≥жка, за ¬ами потр≥бен буде пост≥йний догл¤д - тому хвилюватис¤ та перенапружувавтис¤ вам заборонено. ƒ≥ти будуть до ¬ас приходити щоденно ≥ допомагати в побутових справах.

«араз ¬ам потр≥бно випити знеболююче, поњсти та л¤гти спати. —писок л≥к≥в ¤ залишу ¬ашим д≥т¤м. ƒо побаченн¤, - з цими словами л≥кар вв≥чливо попращавс¤ та попрохав випустити його з квартири.  оли в≥н п≥шов, ∆анна та ќхр≥м п≥шли на кухню обговорювати ситуац≥ю, а б≥долашний д≥дусь намагавс¤ з≥брати думки вкупу. Ќ≥чого хорошого в≥н не оч≥кував в≥д "щоденноњ допомоги" його нев≥стки та сина. ¬се т≥ло було неначе в лихоманц≥, знову починало бол≥ти серце, ставало дедал≥ страшн≥ше, коли вимальовувалась повна картина сьогодн≥шн≥х под≥й та нев≥домого майбутнього.

¬ к≥мнату зайшла роздратована ∆анна.

- Ќу що ж, ¬и знаЇте реальний стан речей. ƒопомогати ми ¬ам будемо, але по м≥р≥ можливостей.  ожного дн¤ ¤ приходити не буду. «араз ¤ приготую њжу, поњсте ≥ будете спати, а ¤ прийду через три дн≥.

ѕетро ™поф≥нович лише пок≥рно кивнув ≥ спробував заспокоњтис¤ та спод≥ватис¤ на краще. ќхр≥м нав≥ть не зайшов до к≥мнати. ¬≥н був зайн¤тий поглинанн¤м залишк≥в вчорашньоњ курки на кухн≥. „ерез п≥вгодини з кухн≥ п≥шов запах њж≥. ј ще через хвилину прийшла ∆анна з мискою звареноњ каш≥ "јртек", ¤ка була заправлена ол≥Їю з цибулею та маленьким шматочком сиру.

«голодн≥лий ѕетро ™п≥фаенович накинувс¤ на цю нехитру страву ≥ почав њсти. Ќа жаль, руки його тремт≥ли, тому каша трохи розсипалас¤, а ∆анна спогл¤дала це ≥ гидливо кривила лице. Ќарешт≥ вона заговорила:

- „ерез те, що ми за ¬ами будемо догл¤дати, ми маЇмо право забирати ¬ашу пенс≥ю соб≥. ѓжу ¤ буду купувати сама. ј в ≥нших к≥мнатах ми почнемо ремонт. ” ¬ас Ї ¤к≥сь заощадженн¤?

ѕетро ™п≥фанович тепер розум≥в, що в≥н беззахисний перед нев≥сткою, тому своњ схован≥ грош≥, ¤к≥ в≥дкладав на похорони, вир≥шив переховати подал≥, а ∆анн≥ в≥дпов≥в, що б≥льше грошей не маЇ. Ѕуло зрозум≥ло, що вона йому не в≥рить, але нав≥ть у нењ не вистачило нахабства в таку хвилину вимагати в нещасного, хворого пенс≥онера останн≥ грош≥.

“ак вона ≥ сид≥ла, чекаючи поки в≥н доњсть, а пот≥м принесла несолодкого чаю. ¬решт≥-решт з кухн≥ вийшов ќхр≥м, ¤кий таки доњв курку, а з нею й картоплю ≥ в≥дразу п≥шов нагидив до туалету.

ќхр≥м трохи посид≥в ≥ почав збиратис¤ з ∆анною йти додому. ѕетро ™п≥фанович з≥тхнув з полегшенн¤м, коли вони вийшли ≥ њхн≥ кроки почали затихати в п≥д'њзд≥. “≥льки залишившись один у квартир≥, в≥н починав осмислювати у ¤ку халепу в≥н втрапив. «алишок пенс≥њ забрала ∆анна, њж≥ лишилось мало, все т≥ло бол≥ло. “иша, ¤ка спочатку його заспокоњла, тепер почала д≥¤ти йому на нерви, йому стало сумно. ” думках розмовл¤в з померлою дружино, скарживс¤ на долю, на байдужих д≥тей.  оли захот≥в до туалету, довелос¤ п≥дн¤тис¤ на ноги кр≥зь б≥ль. ѕовол≥, тримаючись за ст≥ни, в≥н ходив по квартир≥ та дивис¤ на портрети в рад¤нських фотоорамках, огл¤дав, що ж наготувала йому ∆анна, кр≥м каш≥. „им б≥льше в≥н ходив, тим швидше проходила нога ≥ в≥н знову почав заспокоюватис¤. јж раптом у тиш≥ квартири задзвонив телефон. ѕ≥дн¤вши слухавку, в≥н почув голос ќхр≥ма.

- ¬еч≥р добрий, батьку. я тоб≥ дзвоню, щоб попередити. «автра зранку до тебе зайде м≥й кум √рицько. ¬≥н прораб на буд≥вництв≥ ≥ в≥н скаже, ск≥льки буде коштувати ремонт у твоњй квартир≥. “и його впусти ≥ не заважай. «акрийс¤ тихенько в своњй к≥мнатц≥ ≥ сиди, поки той не п≥де. ƒавай йому вс≥ документи, ¤к≥ той попросить. «розум≥в?

÷≥ новини ошлешили ѕетра ™п≥фановича, ¤кий не звернув увагу на вран≥шн≥ слова ∆анни про ремонт.

- ќхр≥ме, ¤ не хочу робити ремонт у своњй квартир≥. ¬ мене немаЇ грошей на нього. ƒо того ж, ¤ хочу дожити в≥ку у т≥й квартир≥, в ¤к≥й жили ми з твоЇю мамою. ћен≥ дорог≥ моњ стареньк≥ шпалери, моњ фотограф≥њ, картини. ћи, з твою мамою, колись сам≥ тут клењли все, робили ремонт сам≥. ” мене все й так добре. ўо це тоб≥ стукнуло в голову з цим ремонтом?

- Ѕатьку, ¤кщо ми зробимо ремонт, то квартиранти будуть б≥льше платити в майбутьньому. ≤ тоб≥ ж краще - люди пор¤д будуть...

- ўо ж це ти надумав? ћою квартиру здавати, мене вигнати в к≥мнатку. ј грош≥ за квартиру тоб≥ в кишеню п≥дуть? “об≥ мало моЇю пенс≥њ та грошей за вклади —–—–? “и хочеш ще й на моњй квартир≥ нажитис¤? я не дозволю! як так можна? якщо це спробуЇш зробити - перепишу квартиру на ¤кийсь монастир, щоб за мною Ѕож≥ люди догл¤дали, а не ти!..

≤ ѕетро ™п≥фанович кинув слухавку. ”же вкотре в≥дчув б≥ль у серц≥, ¤ке билос¤ в груд¤х, ¤к паровий молот. ¬перше в≥н задумавс¤ про те, що можливо, на небесах йому буде краще. ¬≥н побачить свою померлу дружину та друз≥в. Ќе хот≥лос¤ н≥чого робити. ƒ≥дусь все б≥льше поринав у своњ тужлив≥ думки, ¤к≥ не давали йому спокою.

…ого думки перервав стук у двер≥. Ћедве п≥дн¤вс¤ на ноги та п≥шов до дверей. ѕетро ™п≥фанович здивувавс¤, коли коло дверей побачив сус≥дку - приЇмну ж≥ночку приблизно тридц¤ти рок≥в. ¬она прив≥тливо усм≥хнулас¤ ≥ пов≥домила, що прийшла йому допомогти, адже чула, що в нього сталос¤ з серцем, проте н≥коли не пом≥чала, щоб до нього приходили д≥ти. «давалос¤ б, така звичайна, проста р≥ч, а на душ≥ стало тепл≥ше у д≥дус¤. ¬≥н пом≥тив, що дощ ск≥нчивс¤, а надвор≥ св≥тило сонце. „емно под¤кував сус≥дц≥, вз¤в у нењ з рук важкенький пакуночок ≥ п≥шов на кухоньку. ¬ нього було в≥дчутт¤, наче в дитинств≥, ¤к тоб≥ хтось неспод≥вано даруЇ подарунок ≥ ти хочеш швидше д≥знатис¤, що там у ньому. –озмотавши вузлика, в≥н виклав на ст≥л просмажену курку, в≥дварен≥ ¤йц¤, борщ у п≥вл≥тров≥й банц≥ та трохи пом≥дор≥в з ог≥рками. ¬се це було замотано у газету оголошень. Ќасолоджуючись њжею, в≥н автоматично почав читати газету. ѕроб≥гшись швидко очима по оголошенн¤м, його мозок чомусь зачепивс¤ за одне з них. ƒобре, що окул¤ри були пор¤д. “епер в≥н уважн≥ше почав читати оголошенн¤, ¤ке так зачепило йому св≥дом≥сть. ќголошенн¤: "Ўукаю роботу догл¤дальницею за дах над головою. ћен≥ 70 рок≥в, в≥дм≥нне здоров'¤. —пок≥йна, вр≥вноважена, працьовита." ≤ телефонний номер в к≥нц≥. ѕетру ™п≥фановичу таке оголошенн¤ здалос¤ дивним. Ќу ¤ке це ж≥ночка, нав≥ть, бабус¤, що в нењ в 70 рок≥в немаЇ свого житла? ” в≥кн≥ було видно, ¤к за кухонним столом сидить згорблена ф≥гура д≥дус¤. ¬се-таки оголошенн¤ його зац≥кавило ≥ йому дуже хот≥лос¤ д≥знатис¤ подробиц≥. ¬≥н, нав≥ть почав фантазувати, ¤к в≥н подзвонить, а це ви¤витьс¤ людина, у ¤коњ житт¤ склалос¤, ¤к ≥ у нього. “ак до самого вечора д≥дусь просид≥в на кухн≥. ѕочало сутен≥ти, а в≥н все сид≥в ≥ сид≥в, похиливши голову ≥ згадуючи померлу дружину, друз≥в, –ад¤нський —оюз, взагал≥, минуле житт¤. ¬решт≥-решт в≥н вир≥шив - подзвоню њй. ÷е р≥шенн¤ принесло йому неспод≥вану рад≥сть. « цим, власними мр≥¤ми та повним шлунком, д¤куючи, добр≥й сус≥дц≥, в≥н ≥ л≥г спати. «асинаючи, в≥н був спок≥йний. ѕочував себе, хоч ≥ нафантазованим, але захисником ж≥нки, а це в≥дчутт¤ завжди окрил¤Ї чолов≥ка.

ѕетро ™п≥фанович прокинувс¤ довол≥ п≥зно, вже сонце досить ¤скраво св≥тило у в≥кно. „омусь, першою думкою була, чи не зап≥знивс¤ в≥н телефонувати за оголошенн¤м? –аптом, хтось встиг це зробити ран≥ше? “ому, п≥дн¤вшись з л≥жка в≥н в першу чергу попр¤мував до телефону, а не до коробочки з л≥ками.

- јлло, доброго дн¤, ¤ телефоную за оголошенн¤мЕ ÷е ¬и його подавали?

- ƒоброго дн¤ ¬ам. “ак це ¤ подавала - в≥дпов≥в йому старечий, але жвавий ж≥ночий голос - ¬ас це зац≥кавило? я хоч ≥ старенька, але в мене хороше здоров'¤, ¤ зможу багато працювати, догл¤дати за кимось - в голос≥ вже, нав≥ть, чулос¤ благанн¤.

- ќй, н≥, не треба багато працювати. ћен≥ потр≥бен лише хтось, хто буде пор¤д ≥ трохи буде допомагати в квартир≥. Ќаприклад, њжу зварити, прибрати в к≥мнат≥, а то в мене нещодавно ставс¤ серцевий напад - от ≥ важкувато самому. ƒо реч≥, моЇ ≥м'¤ ѕетро, а ¬ас ¤к звуть?

- ћене - ¬≥ра. я згодна працювати у ¬ас.

- “од≥ п≥дходьте до мене додому, бо ¤ вийти десь далеко не можу.

- ≤з задоволенн¤м.  аж≥ть адресу.

“аким чином, ѕетро ™п≥фанович, вже домовивс¤ про зустр≥ч, пов≥домив свою адресу ¬≥р≥ ћатв≥Ївн≥ та щасливий полет≥в (¤кщо його пов≥льний крок, на негнучких ногах можна назвати польотом) у ванну. ¬≥н, незважаючи на вчорашн≥й серцевий напад, страх перед майбутн≥м та д≥тьми, зараз в≥дчував себе хлопчаком на першому побаченн≥. ўоки його розрум'¤нились, оч≥ зблиснули передчутт¤м живого, людського сп≥лкуванн¤.

Ќарешт≥, в дверний дзв≥нок продзвен≥ли. Ќа пороз≥ сто¤ла бабус¤. Ќевисокого зросту, овальне, усм≥хнене обличч¤, нав≥ть, зморшки з в≥ком склалис¤ в легку посм≥шку, хустка на голов≥ - чистого б≥лого кольору. ¬она, трохи засоромившись, прив≥талась. ¬≥н, зн≥¤ков≥вши, в≥дпов≥в на прив≥танн¤. —екундою п≥зн≥ше запросив њњ до квартири - на кухню пити чай та знайомитись.

¬же за чашкою гар¤чого чорного чаю, вони сп≥лкувались ≥ вп≥знавали одне одного, начебто, знаючи все житт¤. ѓхн≥ стежки так часто п≥дходили близько одна до одноњ, але на нив≥ житт¤ ран≥ше так ≥ не перес≥калис¤. “епер же, в≥н слухав њњ ≥ молодшав, а вона слухала його ≥ теж зм≥нювалась на очах - зморшки зникали, оч≥ блищали, розум швидше думав ≥ пол≥т думок ставав - ¤к у п≥дл≥тк≥в. Ќа п≥дв≥конн¤ с≥ла синичка, але вона бачила за в≥кном лише стареньку пару, ¤ка сид≥ла, сп≥лкувалась ≥ пила чай.

ѕроходив час, година за годиною, а њм все хот≥лос¤ сп≥лкуванн¤ ≥ розум≥нн¤ . ¬≥н њй розпов≥в про д≥тей, про померлу дружину, про травму на завод≥, про друз≥в, ¤ких давно вже не було. ¬она йому розпов≥дала про чолов≥ка, ¤к в≥н пов≥льно помирав в≥д раку, ¤к вона за ним сумувала, ¤к д≥ти збайдуж≥ли до нењ та хочуть здати њњ в психл≥карню, адже вона переписала на них власну квартиру, коли вони њњ наполегливо просили про це, ≥ њњ житло хочуть здавати квартирантам - заради грошей. “епер вона н≥кому не потр≥бна, в психл≥карню не хоче, болить душа в≥д власноњ непотр≥бност≥ та самотност≥.

¬≥н, ¤к чолов≥к, запропонував њй перший:

- ∆иви у мене, мен≥ багато не треба, а ти будеш захищена ≥ в спокоњ житимеш. ўоб квартира мо¤ не д≥сталас¤ ∆анн≥ - ми поберемос¤. я од¤гну св≥й св¤тковий костюм, а ти найгарн≥шу сукню. ј ¤кщо такоњ немаЇ - купимо!

- « нас см≥¤тимутьс¤ люди! —кажуть, що ми обидва з глузду з'њхали. я боюсь.

- Ќе треба бо¤тис¤. “и хочеш дожити останн≥ роки з≥ мною, в мене, п≥дтримуючи мене, а ¤ тебе? якщо хочеш цього - треба д≥¤ти р≥шуче. якщо ¤ помру ран≥ше, а мабуть так ≥ станетьс¤ - бо ¤ старший тебе на ш≥сть рок≥в, то хоч ти житимеш тут ≥ матимеш прихисток на випадок негоди, люба ¬≥рочко.

- я в≥рю тоб≥. ’оч ¤ в це не дуже в≥рю ≥ боюсь, але ми спробуЇмо. ћен≥ хочетьс¤ дожити в≥ку з тобою тут. я дуже вд¤чна тоб≥ ≥ згодна.

¬же настала н≥ч, але њм не хот≥лос¤ спати. ¬они фантазували про власне майбутнЇ, ¤ке почнетьс¤ завтра. “епер ѕетро ≥ ¬≥ра знали, нав≥що њм прокидатис¤ зранку - щоб допомогти один одному.

≤ванна ѕрЇсн¤кова

наверх

 омментарии