ƒобро пожаловать!

Ќевд¤чний св≥т до тих, хто бажаЇ його зм≥нити, невд¤чний в≥н до менеЕ
Ќевже моЇ житт¤ так швидко плине, що ¤ не можу зупинити, що ¤ не можу повернути от≥ найкращ≥ днини?
ƒивовижно, але у кожного з нас у житт≥ все в≥дбуваЇтьс¤ ¤кось по- особливому.¬с≥ стверджують навкруги, що, начебто, ≥снують стереотипи, за ¤кими ми повинн≥ житиЕ..јле ж н≥. ћи привносимо сам≥ ц≥ стереотипи у наше житт¤.ј пот≥м з обуренн¤м за¤вл¤Їмо, що н≥чого не можна зм≥нити.” кожного ≥з вас, хто читаЇ на даний момент моњ думки, вт≥лен≥ на папер≥, у житт≥ в≥дбулас¤ под≥¤, що докор≥нно зм≥нила пот≥к вашого ≥снуванн¤, сутн≥сть ваших думок,а, можливо, ц¤ под≥¤ десь зовс≥м близькоЕ.ќзирн≥тьс¤ навкруги, погл¤ньте на св≥т ≥ншими очима! ќт ≥ ¤, прокинувшись одного весн¤ного ранку ≥з ще одн≥Їю депрес≥Їю, ненавистю до всього оточуючого ≥ в першу чергу до себе самоњ, швидко з≥бравшись, попр¤мувала до ун≥верситету. ”же трет≥й курс доб≥гав свого к≥нц¤, ≥ ¤ думала, ¤ мр≥¤ла про те, що ще зовс≥м трохи, ≥ ось-ось залишу ц≥ зовс≥м байдуж≥ д¤ мене ст≥ни, цих зовс≥м байдужих людейЕ..ћожливо, тод≥ ¤ розпочну нову стор≥нку у своЇму житт≥, ≥ тепер писатиму њњ ¤, а не хтось ≥нший- не батьки, родич≥, добр≥ порадники, а саме ¤ без будь-¤ких звол≥кань ≥ вагань. “а вагатис¤ було багато в чому! “и хто в цьому св≥т≥? «а що ти боришс¤ пост≥йно ≥ головне- ≥з ким? „и не ≥з самою собою? ÷≥ питанн¤ отруювали мене ≥з середини, руйнували все те, до чого ¤ так довго прагнулаЕ.. ÷е був понед≥лок. ажуть, ¤к перший день тижн¤ пройде- такими будуть ≥ наступн≥ дн≥. “а мен≥ було байдуже, ¤ким в≥н буде цей день! я не оч≥кувала в≥д нього н≥чого особливого. «айшовши у тридц¤ть восьму аудитор≥ю ≥з вимушеною, ≥ чесно кажучи, зовс≥м не щирою усм≥шкою на устах, прив≥тавшись ≥з присутн≥ми там моњми колегами- ≥сториками, ¤ швидко с≥ла за парту. ѕ≥сл¤ чотирьох виснажених пар довелось сходити у б≥бл≥отеку. –азом з≥ мною йшли моњ найкращ≥ подруги. ўось соб≥ х≥х≥каючи, вони мене страшенно дратували. —аме тому ¤ вир≥шила не посп≥шати, щоб побути наодинц≥ ≥з думками. “а раптово , коли ¤ ≥з п≥дручниками пр¤мувала у б≥бл≥отеку, назустр≥ч мен≥ виб≥г хлопець, ≥ ус≥ моњ пТ¤ть п≥дручник≥в ¤к н≥ в чому не бувало, полет≥ли додолу.–озум≥ючи, що зараз ¤ абсолютно не можу контролювати своњ емоц≥њ, ¤ прис≥ла над книжками, потупивши оч≥ донизу. ’лопець також прис≥в б≥л¤ мене ≥ почав щиро вибачатись. “а у мене промайнула лише Їдина думка- з никнути ≥з цього часу, в≥д цих людей, та мою увагу привернула ще одна книга п≥д назвою Ђ јнгл≥йськ≥ ж≥нки- мандр≥вниц≥ за час≥в королеви ¬≥ктор≥њ.ї ÷е була одна ≥з книг цього юнака, що також випала у нього ≥з рук ≥з ще його трьома книгами.Ќаша схвильован≥сть швидко минула, ≥ кожен ≥з нас попр¤мував у своЇму напр¤мку. Ѕудучи дуже втомленою, ¤ прийшла ≥з пар ≥ ¤к зазвичай вир≥шила ж одразу вз¤тис¤ за написанн¤ завтр≥шньго сем≥нару. ¬з¤вши до рук сумку, ¤ не пов≥рила своњм очам: невеличка книжечка про англ≥йських ж≥нок Цмандр≥вниць тихо притањлас¤ у моЇму рюкзаку.ѕитанн¤- що ≥ ¤к? ƒовго мене не бентежили, адже одразу стало зрозум≥ло, що ¤ просто випадково забрала у нього книгу.јле ¤к знайти цього незнайомц¤ ≥ по¤снити йому ситуац≥ю, мен≥ поки що в голову не приходило. “од≥ ¤ вир≥шила все-таки вз¤тис¤ за написанн¤ сем≥нару. “а ц¤ с≥рувата обгортка не давала мен≥ спокою. Ђјнгл≥¤Е—тара добра јнгл≥¤ за час≥в королеви ¬≥ктор≥њЕ.”се п≥ддаЇтьс¤ к онсерватизму. —тають попул¤рними джентельмени- чолов≥ки, ¤к≥ були усп≥шними у вс≥х сферах, а невдахи залишаютьс¤ поза сусп≥льством. јмб≥тн≥сть, виважен≥сть р≥шень, стриман≥сть, толерантн≥сть- основн≥ риси, ¤кими над≥лен≥ англ≥йц≥ ≥ до сьогодн≥. ј ¤ка ж роль ж≥нки? ∆≥нка продовжуЇ займатис¤ домашн≥ми справами, не втручаючись у справи чолов≥к≥в. “а не зважаючи на ц≥ стереотипи, стають поширеними самост≥йн≥ подорож≥ ж≥нок без њхн≥х чолов≥к≥в, що засв≥дчуЇ емансипац≥ю ж≥нки. ’то ж вона дл¤ англ≥йського сусп≥льства :дружина- берегин¤ домашнього вогнища чи зр≥вн¤на у правах особа, ¤ка може виступати таким же самим конкурентом, ¤к ≥ будь- ¤кий чолов≥к, у вс≥х справах? ≤стор≥њ багатьох ж≥нок- мандр≥вниць Ї спор≥дненими: њх не сприймали так ¤к сл≥д, критикуючи та засуджуючи њхн≥ спроби самост≥йного ≥снуванн¤.“а вс≥ спроби чолов≥к≥в знищити цей прцес не ув≥нчалис¤ усп≥хом. ѕо м≥р≥ розвитку демократизму у св≥т≥ ≥ вона стаЇ крок за кроком незам≥ною не лише на кухн≥ та з д≥тьми, ¤к це бу ло ран≥ше, але б≥л¤ важел≥в пол≥тичноњ влади. “ак, саме пол≥тичноњ. «датн≥сть ж≥нки приймати виважен≥ правильн≥ р≥шенн¤ ви¤вилась набагато б≥льшою, н≥ж у чолов≥ка.ї ÷е було в≥дчутт¤ п≥днесенн¤Е. ¬≥дчутт¤, ≥з ¤ким ¤ прочитала перш≥ пТ¤тдес¤т стор≥нок, глибоко затањлос¤ в моњй душ≥, ≥, мабуть, не бажало мене покидати або ж ¤ сама не хот≥ла його в≥дпускатиЕ..јле сов≥сть нагадувала про себе. —лова у моњй голов≥ звучали дуже голосно: потр≥бно в≥ддати книжку, але ¤к свого часу промовл¤ла —карлет ќхара: Ђ ¤ подумаю про це завтра.ї ≤, д≥йсно , наступного дн¤ довелось думати не лише про це. ѕобачивши незнайомц¤ б≥л¤ факультету ≥з ≥ншими хлопц¤ми, ¤ , з≥бравши вс≥ своњ зусилл¤, попр¤мувала до них.
- ѕрив≥т,- розпочала ¤, та у в≥дпов≥дь почула лише хихиканн¤ його друз≥в.
’лопець обернувс¤ до мене на девТ¤носто градус≥в ≥ щиро прив≥тавс¤:
- ѕрив≥т!
- яЕ. вчора випадково пом≥н¤ла наш≥ книги, ≥ у мене тво¤ ЇЕ.-так, безперечно, м≥й початок в≥дпов≥д≥ був наст≥льки невпевненим, що ¤ не могла , не запинаючись, мовити н≥ слова.
-ќсь, в≥зьми, будь ласка.-в≥ддавши книгу пр¤мо йому в руки, ¤ попр¤мувала у ≥ншу сторону, ≥ лише на його запитанн¤ : Ђяк тебе звати?ї ¤ в≥дпов≥ла, що це не маЇ абсолютно н≥¤кого значенн¤!ќсобисто дл¤ себе ¤ не вважала це чимось особливим, ≥ мен≥ н≥коли не хот≥лось шукати способ≥в таким чином знайомитись ≥з хлопц¤ми ≥ фл≥ртувати ≥з ними.“а головним дл¤ мене в цей момент було те, щоб в≥н зрозум≥в, що ¤ не шукаю приводу ≥з ним ближче познайомитись.ћен≥ було байдуже.™диним приводом дл¤ зустр≥ч≥ чи розмови могла б стати лише книга, ¤ка не давала мен≥ спокою н≥ на парах, н≥ п≥д час в≥дпочинку.ћинуло два дн≥. я, ¤к не дивно, поступово забувала про своњ захопленн¤ прочитаним, ≥ поверталась у стаб≥льне русло буденност≥.
ўе один день- ще одна перемога над собою! Ћише це моЇ життЇве кредо допомагало мен≥ ≥з ц≥Їю вимушеною усм≥шкою в≥дв≥дувати ун≥верситет. ” б≥бл≥отец≥ цього разу було напрочуд багато людей, але це було зрозум≥ло, адже незабаром екзаменац≥йна сес≥¤.”з¤вши пТ¤ть великих книг, ¤ попр¤мувала за ще двома не меншими за розм≥ром п≥дручниками з ≥стор≥њ крањн «ах≥дноњ ™вропи ≥ ѕ≥вн≥чноњ јмерики.Ѕуло очевидно, що моњ посиденьки у б≥бл≥отец≥ триватимуть близько трьох годин. “а повернувшись на своЇ робоче м≥сце, ¤ остовп≥ла на м≥сц≥- книжечка ≥з с≥рою обгорточкою наче н≥куди й не зникала за цих два дн≥.–озум≥ючи те, що самост≥йно вона на могла б сюди прийти, ¤ вир≥шила розшукати знову цього юнака. “а довго шукати не довелос¤: в≥н сто¤в неподал≥к в≥д нашого факультету ≥ задивл¤вс¤ у с≥ре, вкрите хмарами небо. Ќе встигла ¤ до нього п≥д≥йти, ¤к в≥н першим розпочав розмову:
- ѕрив≥т! ¬очевидь, книга у тебе викликала великий ≥нтерес!
- “а н≥Е.-намагаючись виправдатись, що ¤ ≥ гадки не маю про њњ зм≥ст, ¤ продовжувала:
- я не знаю, про що вона!
- „ому ти виправдовуЇшс¤?- запитав мене незнайомець,- що поганого в тому, що тоб≥ вона сподобалась нав≥ть, ¤кщо вона належить мен≥.  оли ти мен≥ в≥ддала книгу, ¤ одразу ж пом≥тив загорнуту стор≥нку.Ќ≥хто це не робить просто так. “ому ти можеш дочитати њњ, а пот≥м спок≥йно повернути.
Ќе розум≥ючи б≥льше необх≥дност≥ у тому, щоб д≥йсно шукати ¤к≥сь виправданн¤, ¤ щиро под¤кувала, ≥ хот≥ла п≥ти.
- «ачекай, незнайомко,- продовжував впевнено хлопець,- може хоч скажеш ¤к тебе звати?
-ќлександра.
-ѕриЇмно познайомитись, а ¤ Ц ќлександр.
- ¬заЇмно.
ќсь таким чином зак≥нчилась ще одна мо¤ зустр≥ч ≥з ќлександром.
Ђ ћожливо, ¤ залишу тебе назажди, та ¤ прагну вол≥. Ќаче птиц¤ у золот≥й кл≥тц≥, ¤ безт¤мно прагну лише свободи.ѕрощавай! “и був хорошим дл¤ мене чолов≥комЕ.таким добрим, н≥жним ≥ турботливим залишишс¤ у моњй памТ¤т≥. јле моЇ бажанн¤ сильн≥ше за м≥й розум, так ¤к тод≥, памТ¤таЇш, коли ми одружилис¤ ≥з тобою таЇмно в≥д батьк≥в. ”се було чудово, ≥ ти любиш мене, ¤ знаю цеЕ..јле ти ненавидиш мою любов до вол≥. ¬ибач!  оли ти прочитаЇш цей лист, ¤ буду далеко, ≥ не намагайс¤ мене шукати.Ќе хвилюйс¤, з≥ мною будуть ще дв≥ стар≥ д≥ви, так що ¤ сама не залишусь. ј ти залишайс¤, ≥ служи наш≥й в≥рн≥й королев≥ ¬≥ктор≥њ! “во¤ ≈л≥з.ї ÷≥ листи були законом≥рн≥стю у в≥ктор≥анську епоху, ≥ обурлив≥ в≥дгуки чолов≥к≥в в≥д прощальних записок звучали ≥з р≥зних куточк≥в јнгл≥њ.“ак, саме непереборне бажанн¤ самоутвердитис¤ породжувало думки про подорож≥. ≤ хоча ж≥нкам дуже важко було в≥ддалитис¤ в≥д домашнього затишку, поринути у св≥т р≥зних нових, ≥ не завжди приЇмних под≥й , перед ними поставала зовс≥м нова роль- роль незалежноњ повноправноњ ж≥нки!ї ћою захопливу подорож у час≥ перебив телефонний дзв≥нок.÷е була мо¤ подруга ќл¤. ¬она запропонувала мен≥ прогул¤тис¤, та ¤ в≥дмовилась, на що у в≥дпов≥дь почула масу образ,на кшталт- Ђ ћи що вже не подруги з тобою? —к≥льки ти можеш т≥кати в≥д людей? ўо з тобою?ї «вичайно, ¤ не хот≥ла в≥дпов≥дати на ц≥ безглузд≥ запитанн¤, бо ≥ сама не знала в≥дпов≥д≥.
” моњй голов≥ зараз вирувало сотн≥ думок, ще зовс≥м не повТзаних м≥ж собою. “а поступово день за днем, читаючи ус≥ ц≥ збентежен≥ розпов≥д≥ англ≥йок про те, ¤к вони залишали своњ дом≥вки, ≥ просто прагнули знайти себе у тогочасному сусп≥льств≥, а не поза ним, по¤снювали багато незрозум≥лих речей у моЇму житт≥.ћожливо, це звучить дивно, та ¤ пост≥йно у пошуках себе. ≤нколи заглиблюючись у св≥й внутр≥шн≥й св≥т, ¤ забуваю про найдорожчих дл¤ мене людей, про своњ обовТ¤зки та об≥ц¤нки. јле р≥шучост≥ мен≥ н≥коли не вистачаЇ, щоб зм≥нити все у своЇму житт≥.„омусь мене страшенно приваблювали њхн≥ сильн≥ радикальн≥ р≥шенн¤. “аких ж≥нок слабкими не назвеш, а навпаки- заради подоланн¤ стереотип≥в вони були готов≥ в≥дмовитись в≥д с≥мейного щаст¤, домашнього затишку, ≥ у складних умовах не просто, здавалос¤ б вижити, а ще й утвердитис¤ ≥ зламати стереотипи. ƒень за днем, ≥дењ поступово систематизувались, ≥ одного вечора ¤ вир≥шила просто так пороздумувати над ус≥м- написати компрометуючу статтю на сучасне сусп≥льство, зокрема про роль ж≥нки в украњнському сучасному сусп≥льств≥. Ђ ќтак живеш за принципом Ц ¤ ж≥нка, ≥ повинна бути поступливою та рзважливою! я Цд≥вчина, ≥ повинна ум≥ти бути скромною, та не втручатис¤ у справи хлопц≥в! я- дружина ≥ мати, ≥ повинна дбати про свого чолов≥ка та д≥тей, про затишок у дом≥. ≤ чи не здаЇтьс¤ вам, люб≥ моњ читачки, що занадто багато Ђ¤ повинна!ї ј де ж зникли- Ђ ¤ хочуї чи Ђ мен≥ подобаЇтьс¤!ї Ќевже це н≥коли не стане поруч ≥з Ђ ¤ повинна!ї ‘атальн≥сть наша в тому, що ми боњмос¤ все зм≥нити. „олов≥ки дуже часто називають ж≥нок к≥шками, ≥ часточка правди в цьому Ї. ћи звикаЇмо до оточуючого св≥ту, ≥ нав≥ть ¤ким би ганебним не було наше житт¤, зм≥ни дл¤ нас- це шл¤х у нев≥дом≥сть, у безв≥сть, ¤коњ ми так боњмос¤!ї
–озпочавши писати, слово за словом , думку за думкою, ¤ все вт≥лювала на папер≥. ÷е було чудово. ƒ≥йсно, те, що тоб≥ подобаЇтьс¤ робити , завжди приносить задоволенн¤! ≤ нав≥ть, ¤кщо ти не пом≥чаЇш, що вже минула ц≥ла н≥ч, а ти ще дос≥ переповнена
думками, це в≥дчутт¤ не втоми ≥ бажанн¤ виспатись, а в≥дчутт¤ п≥днесенн¤ та ейфор≥њ!
ƒивовижно, та чим б≥льше ¤ ц≥кавилас¤ ц≥Їю темою, тим б≥льше думала про ќлександра.’то в≥н? „ому так неспод≥вано зТ¤вивс¤ у моЇму житт≥?ќск≥льки ¤ н≥коли не в≥рила у долю, не фантазувала про прекрасного принца, тому мене пост≥йно пересл≥дувала думка д≥знатис¤ про нього все.“а просто зустр≥тис¤ ≥ запитати його про це було неможливо.ƒо к≥нц¤ дочитавши книгу, ¤ ≥ поступово зак≥нчила свою статтю. ѕрийшов момент в≥ддати книгу.«в≥сно, дл¤ мене останн≥м часом вона стала чимось набагато б≥льшим, н≥ж просто наб≥р сл≥в та речень. Ѕудучи ≥зольованою в≥д ус≥х ≥ всього, ¤ дуже багато думала про своЇ житт¤. «м≥ниЕ..÷е слово було у мене перед очима кожного разу, коли ¤ брала до рук книгу або ж навпаки розлучалас¤ ≥з нею. Ќарешт≥ в≥дчутт¤ свободи цих ж≥нок- мандр≥вниць ¤кимось дивним чином передалось мен≥, наче надихало на нов≥ ≥дењ. ѕроблеми, ≥з ¤кими ¤ стикалас¤ ран≥ше, втратили свою важлив≥сть. “≥льке Їдине мене не залишало- бажанн¤ таки дос¤гнути своЇњ мети, хоча ран≥ше це здавалось мен≥ просто нереальним. як ¤ можу, навчаючись на ≥сторичному, стати журнал≥сткою? “а нав≥ть не в цьому була проблема, а у невпевненост≥, нер≥шучост≥, що завжди брала верх над моњми думками. ќсь так- статт¤ за статею у р≥зн≥ журнали, газети, ≥ ¤ поступово в≥дчувала себе у своЇму в≥чному покликанн≥.“епер, ¤к ран≥ше, пошук ц≥кавих под≥й та тем не став дл¤ мене проблемою, адже головне завданн¤ журнал≥ста- це навчитис¤ ≥з невеликоњ, можливо, на перший погл¤д проблеми, створити ц≥лу ≥стор≥ю, ¤ка б приваблювала читач≥в.
ќлександр став дл¤ мене хорошим над≥йним другом.¬≥н, ¤к н≥хто ≥нший розум≥в, моњ дивн≥ дл¤ оточуючих погл¤ди та поважав мене за моњ принципи. Ќеодноразово ми разом сид≥ли п≥д час лекц≥й та тишком- нишком обговорювали прочитан≥ книги.
 нига може зм≥нити людину, може зм≥нити х≥д твоњх думок та под≥й у твоЇму житт≥.≤ ¤кби там не було, та н≥¤ке зан¤тт¤ не робить кожного з нас наст≥льки ерудованим та осв≥ченим, ¤к читанн¤ книг.«вичайно, зараз це в≥дходить у минуле. ≤ це сумно.јдже вона маЇ не просто ц≥лющу властив≥сть повертати людей до в≥ри у себе, але ≥ дарувати в≥дчутт¤ перемоги над своњм складним внутр≥шн≥м св≥том ≥ просто допомагати зал≥ковувати глибок≥ душевн≥ рани.як кажуть у народ≥- книга вчить, ¤к на свт≥ жить!