ƒобро пожаловать!

Ђ я н≥коли не говорила неправду своњм батькам! ј сьогодн≥ ¤ страшенно боюс¤, мене охоплюЇ страх за те, що њм можу збрехати, сама цього не бажаючи! ƒивовижно, та чому кожного разу, коли ¤ намагаюсь сказати неправду, ¤кийсь внутр≥шн≥й голос зупин¤Ї мене! ÷≥каво, чи у вс≥х Ї той внутр≥шн≥й голос? ћабуть, н≥. ” ёл≥ його точно немаЇ. —к≥льки раз≥в вона придумувала р≥зн≥ ≥стор≥њ про те, що вона проводила св≥й в≥льний час з≥ мною, ≥ це говорила своњм батькам, при цьому нав≥ть не моргнувши!ќт ≥ сьогодн≥ вона попросила ¤к завжди прикрити њњ. ÷≥лий день у школ≥ у нењ був п≥днесений настр≥й, ≥ вона пост≥йно повторювала:
- ÷е сьогодн≥ станетьс¤!
јле ¤к можна бути впевненою у тому, що це саме та людина. я њњ не можу зрозум≥ти. ¬же тиждень, зустр≥чаючись ≥з чолов≥ком, старшим за нењ на пТ¤тнадц¤ть рок≥в, ¤ њњ просто не вп≥знаю. ” них коханн¤. јле що ми можемо розум≥ти у коханн≥ в ш≥стнадц¤ть рок≥в?јле це њњ виб≥р! ≤ ¤ не можу засуджувати чи докор¤ти, аби це все добре зак≥нчилос¤!ї
 атерина в≥дклала св≥й особистий щоденник у сторону, ≥ п≥д≥йшла до в≥кна. ¬же була майже оп≥вн≥ч. «бентежена тим, що њњ подруги ≥ до сих п≥р немаЇ, вона н≥¤к не могла заснути, ≥ раптово њњ охопила пан≥ка. ћожливо тому, що њњ подруги дос≥ немаЇ, а, можливо, ¤к≥сь глибинн≥ причини тањлис¤ в њњ п≥дсв≥домост≥Е.„орне густе волосс¤ середньоњ довжини спадало з њњ плечей, а велик≥ чорн≥ оч≥ вдивл¤лис¤ в ¤кусь нев≥дому н≥чну красу. “ак, зараз вона була прекрасною- у ц≥й широчезн≥й футболц≥ майже до кол≥н, в ¤к≥й вона засинала кожного вечора ≥ прокидалась вранц≥, що майже не п≥дкреслювала контури њњ тоненькоњ ф≥гури, але надавала њй чар≥вност≥!
 атерина ћельничук не була звичайною д≥вчинкою рок≥в ш≥стнадц¤ти, ≥ у своЇму особистому щоденнику вона не писала про св≥й перший сексуальний досв≥д, симпатичних однол≥тк≥в чи про розпиванн¤ алкоголю та гучн≥ веч≥рки до ранку. «овн≥шн≥й вигл¤д у нењ був звичайн≥с≥ньким- волосс¤ з≥бране у хвостик, скромний, ≥нод≥ здавалос¤ до нудоти од¤г та н≥¤коњ косметики! —тримана, розважлива  ат¤ могла б стати прикладом дл¤ вс≥х своњх подруг, та вона не стала дл¤ них прикладомЕ.≤ не могла б статиЕ.—толичних п≥дл≥тк≥в ц≥кавили зовс≥м ≥нш≥ питанн¤, вони були приземленими у своњх думках та мр≥¤х, обожнювали займатис¤ шоп≥нгом та Ђтусуватис¤ї. јле  атерина була зовс≥м ≥ншою. ≤нколи њњ батькам здавалос¤, що вона вд≥вч≥ старша за них, а ≥нод≥, що вона ще зовс≥м дитина, ¤ка Ђл≥таЇ у хмарахї! ¬она мала надзвичайну здатн≥сть швидко знаходити вих≥д ≥з найскладн≥ших ситуац≥й, ≥ н≥хто н≥коли не бачив њњ сл≥з! ¬м≥нню знаходити сп≥льну мову та здатност≥ переконувати могло б позаздрити чимало дорослих.ќбожнюючи читати, вона особливо захоплювалас¤ творч≥стю ™сен≥на.  ат¤ перечитувала багато раз≥в його прозу, особливо полюбл¤ла читати Ђ™вген≥¤ ќнег≥наї.≤нод≥ в≥н нав≥ть вноч≥ њй снивс¤- той образ ≥з твору, ¤кий вона сама соб≥ придумала. “од≥ ™вген≥й був наст≥льки реальним, що д≥вчина вранц≥ прокидалас¤ в холодному поту ≥ бо¤лас¤ пот≥м засинати, щоб знову не побачити його! ¬томлена, схвильована  атерина вир≥шила б≥льше не протисто¤ти своЇму бажанню задр≥мати на дек≥лька хвилини, ≥ вс≥м своњм юним т≥лом вона в≥ддалась спокусливому сну.
ƒек≥лька хвилин зат¤гнулис¤ на дв≥ години, ≥ д≥вчина прокинулась лише в≥д знайомого дотику руки. ÷е була ёл≥¤. Ћедве розплющивши оч≥,  ат¤ побачила перед собою подругу, ≥ одразу пробубон≥ла:
- ¬же перша година ноч≥! “и мала прийти об одинадц¤т≥й! “во¤ мама телефонувала ≥ ¤ не знала, що њй сказати,-  атерина встала з л≥жка ≥ погл¤нула на ёл≥ю. ƒ≥вчина сто¤ла ≥ лише голосно схлипувала.
- - ўо сталос¤, ёль?- збентежено запитала  ат¤.
- -  ать, ¤Е¤Ене можу в це пов≥рити!- закривши обличч¤ руками, ёл¤ т≥льки плакала ¤к божев≥льна.
 атерина м≥цно њњ об≥йн¤ла ≥ лише повторювала: Ђ¬се буде добре! „шшшшЕЕї
јле вона розум≥ла, що пот≥м њй доведетьс¤ почути щось жахливе або ж ¤к завжди, ёл¤ просто переб≥льшуЇ!
ƒопиваючи м≥цу каву,  атерина обм≥н¤лас¤ дек≥лькома фразами ≥з матрТю ≥ посп≥шала до школи. ѓ… так ≥ не довелос¤ комусь говорити неправду, бо н≥хто ≥ н≥кого н≥ про що не запитував.јле ¤кби запитали, звичайно вона розпов≥ла б правду. ѕо дороз≥ у маршрутному такс≥,  ат¤ згадувала под≥њ вчорашнього вечора, ≥ дивувалась в≥д повед≥нки ёл≥.ѕроте њњ старшого бойфренда вона почала поважати. як т≥льки ёл¤ прийшла до нього, то в≥н в≥дмовив њй, ≥ сказав, що вона ще зовс≥м не готова до цього. “а ≥ в≥н не готовий також спати ≥з неповнол≥тньою.
- - ÷е все!- повторювала ц≥лий веч≥р ёл¤,- в≥н покинув мене! ўо з≥ мною не так,  ат¤?
- - ¬се так!- заспокоювала  ат¤ ёл≥ю з полегшен¤м таЇмно рад≥ла за подругу..
Ќаближаючись до школи,  ат¤ була надто схвильованою- њй знову не вдалось заснути! ≤ зараз у нењ вигл¤д був не найкращим! якби њњ надто добре не знали њњ знайом≥, друз≥, педагоги, то вони б , безумовно, подумали, що д≥вчина ц≥лу н≥ч десь гул¤ла, а тепер не в зовс≥м тверезому стан≥ прийшла на уроки. “а зам≥сть цього вс≥ лише стурбовано запитували њњ про те, чи часом не захвор≥ла або ж , можливо, у нењ так ¤к≥сь неприЇмност≥! ƒ≥вчина лиш вимушено усм≥халас¤ ≥ щоразу повторювала: Ђ ¬се добре!ї
¬она пройшла повз каб≥нет директора, пот≥м обминула учительську, ≥ швидкими кроками, не обертаючись назад, попр¤мувала до свого класу. —≥вши за парту,  ат¤ вийн¤ла ≥з сумки п≥дручники, ≥ одразу ж в≥дкрила не зовс≥м новий- ≥з старою обгорткою та с≥рими стор≥нками п≥дручник ≥з заруб≥жноњ л≥тератури. «упинившись на стор≥нц≥ сто тридц¤ть чотири, вона раз за разом, не зупин¤ючись, перечитувала лист “ет¤ни до ќнЇг≥на. «упинилась на репл≥ц≥:
- - ¬ вашей воле мен¤ призрен¤м наказатьЕ.
- “а т≥льки за що карати мене? „ому мен≥ снитьс¤ один ≥ той же сон?- збуджена ¤к н≥коли, зовс≥м неадекватна, д≥вчина вийшла ≥з класу. ѓњ зустр≥ла ёл¤.
- -  ать, що з тобою? “и ¤кась дивна останн≥м часом!
- - “а н≥, ¤ЕЕ¤..-  атерина хот≥ла приховати в≥д подруги свою схвильован≥сть, та це було просто неможливо зробити.
- - я не знаю, що з тобою, подруго! “а ¤ думаю, що тоб≥ потр≥бно в≥дпочити!
- - “обто?
- - —ьогодн≥ моЇ сонечко влаштовуЇ веч≥рку ≥ ти одна ≥з запрошених!
- - «ачекай, а ¤ке твоЇ сонечко?
- - ћ≥й хороший, найкращий коханий —аша!
- - јле ж ти з нимЕЕ
- - Ќ≤!- категорично за¤вила ёл≥¤,- ¤краз ¤ думаю, що в нас все серйозно, тому в≥н не хоче посп≥шати ≥з сексом!
- - я не зможу прийти!- в≥др≥зала  атерина ≥ посп≥шила назад до класу.
- - ’оча б раз ти можеш побути, ¤к вс≥ нормальн≥ д≥вчата!Ќу,  ать, будь ласка?????
- - ёл¤, ¤ не люблю под≥бн≥ заходи!
- - я њх теж не люблю!- намагалась в≥сл¤ким споссобами вмовити подругу ёл¤,- але сьогодн≥ необх≥дно, ≥ ти мен≥ дуже-дуже потр≥бна!
- - јле ¤ ненадовго! - поставила пред фактом  атерина свою подругу.
ƒ≥вчина вдивл¤лас¤ в те, що бачила перед собою Е..там- у дзеркал≥! ¬ажко було њй вп≥знати себе ≥ пов≥рити у те, що ¤кась нев≥дома сила прит¤гуЇ њњ до божев≥льних думок, ¤к≥, здавалос¤ б, не можуть стати реальн≥стю! ј, можливо, сьогодн≥ њй вдастьс¤ не приховувати у соб≥ той образ, ¤кий вона не змогла б в≥дкрити н≥коли! ј чи варто? ўе нев≥домо, та було очевидно, що новий образ њй подобавс¤ набагато б≥льше, н≥ж попередн≥й Ќав≥ть, коли подруга погл¤нула, то лише змогла видавити ≥з себе неприховане захопленн¤ .
- - ¬аууу,  ат¤, тоб≥ част≥ше потр≥бно носити коротк≥ м≥н≥юпки ≥ користуватис¤ косметикою!
- - ѕерестань,- почала виправдовуватись д≥вчина, - ¤ це роблю лише заради тебе ≥ щоб не привертати увагу своњм с≥рим вигл¤дом на веч≥рц≥!
- - ƒа уж, точно!—воњм ¤скравим вигл¤дом ти точно не зможеш привернути увагу,- ≥рон≥чно ≥з усм≥шкою на устах, п≥дкреслила ёл¤.
 ол≥р њњ волосс¤ нагадував сон¤чн≥ промен≥, ≥ усм≥шка додавала ще б≥льшоњ чар≥вност≥ ≥ безтурботност≥! ёл≥¤ була абсолютною протилежн≥стю  ат≥ у всьому! ≤ вс≥ дивувалис¤, ¤к наст≥льки розумна, скромна, розажлива д≥вчина ¤к  ат¤, проводить час ≥з ёлею, ¤ка не вир≥зн¤лас¤ зразковою повед≥нкою та усп≥шн≥стю в навчанн≥! јбо ж вс≥ думали навпаки- ¤к така весела ≥ безтурботна, енерг≥йна ёл≥¤ сп≥лкуЇтьс¤ ≥з заангажованою, в≥дсталою в≥д св≥ту цього заучкою  атериною? јле це були лише думки посторонн≥х, ≥ вони н≥¤ким чином не могли вплинути на стосунки найкращих подруг!
Ћедве переступаючи через сухе г≥лл¤ у л≥с≥, д≥вчата страшенно пожал≥ли про виб≥р свого взутт¤.  аблуки встр¤гали в сиру землю, ≥ вони майже не могли ступати! “а м≥сце веч≥рки, влаштованоњ —ашею та його друз¤ми, було зовс≥м поруч! ≤  ат¤ в душ≥ спод≥валас¤, що чим швидше це все розпочнетьс¤, тим швидше зак≥нчитьс¤! —под≥ванн¤ ви¤вилис¤ марнимиЕ.. –озгл¤даючи довкола довол≥ дивних ос≥б,  атерина намагалас¤ знайти подругу, та њњ н≥де не було.
Ђ ћабуть, ≥з своњм ненагл¤дним! —коро вона повернетьс¤ ≥ ми п≥демо зв≥дси!ї- заспокоювала себе д≥вчина. ќгл¤даючи все навкруги, вона й не пом≥тила ¤к з≥ткнулас¤ ≥з нев≥домою постаттю, що наближалас¤ ≥з темноти л≥су . - - ќбережно!- мовила вона, ≥ одразу ж погл¤нувши пр¤мо у в≥ч≥ цьому незнайомцю, в≥дчула ¤кийсь страх. ¬≥дчутт¤ болю, неспокою ? јле водночас довол≥ знайоме в≥дчутт¤ ≥ знайомий образ, начебто њй вже доводилось бачити цього не зовс≥м молодого симпатичного чолов≥ка. ƒ≥вчина пом≥тила, що в≥н також застиг при зустр≥ч≥ ≥з нею ≥ в≥дчутт¤ невпевненост≥ зближувало њх в ту мить мовчазних погл¤д≥в, ¤к≥ були зрозум≥л≥ш≥ за будь- ¤к≥ слова ≥ правдив≥ш≥ за будь- ¤к≥ з≥знанн¤. ѕримруженим погл¤дом, що в≥дкривавс¤ ≥з безодн≥ його карих очей, хлопець розгл¤дав њњ. ≤ потр≥бно було щось зробити! Ќегайно! ¬ цю ж секунду!  атерина згор¤ла ≥з середини Цдо тла, до останньоњ св≥домоњ думки в голов≥, ≥ це було пом≥тно на њњ щоках, перел¤каному збудженому погл¤д≥ .
- - ¬ибачте будь ласка,- нарешт≥ мовив в≥н. ≤ њй здалось, що вона померлаЕ.ЌазавждиЕ“≥льки дл¤ того, щоб бути з ним там у ≥ншому св≥т≥! √олос ≥з п≥дручника, ≥з њњ неспок≥йних сн≥в, що кожноњ ноч≥ змушував прокидатись у тремт≥нн≥ , п≥дходити до в≥кна ≥ вдивл¤тис¤ в безумну н≥ч, знову повернувс¤! јле ж це сон! “ак, наше житт¤ нас≥тльки перплутане ≥з безоднею ≥люз≥њ, несв≥домост≥, що ≥нколи ми сам≥ не в сил≥ зрозум≥ти, що Ї д≥йсн≥стю, а що вигадкою! Ѕажане сприймаЇм за реальне, а д≥йсне- за видумане ! ÷≥ св≥ти так повТ¤зан≥! «араз, через пару хвилин вона прокинетьс¤ ≥ знову буде все за сценар≥Їм- п≥д≥йде до в≥кна, мимовол≥ буде шукати свою з≥рку щаст¤!
- - ¬и тут ≥з подругами?- спок≥йно прозвучали знову слова ≥з уст нев≥домого, ¤кий обережним жестом п≥дн¤в сумочку д≥вчини ≥з купи лист¤.
“а  атерина цього не пом≥тила. ¬она намагалась прокинутись. ¬щепнувши себе за руку, нањвно спод≥валась, що це все минетьс¤. јле натом≥сть лише сильний б≥ль.
- - « вами все в пор¤дку?- хлопець наблизивс¤ до нењ, пом≥тивши, ¤к вона скривилась в≥д болю.- ” вас щось болить?- вз¤вши њњ за руку, в≥н знову погл¤нув в њњ темн≥ чи то в≥д ноч≥ чи так з нев≥домоњ причини оч≥Е.¬они були прекрасн≥! як ≥ вона сама! ≤з вигл¤ду- зовс≥м нањвна д≥вчинка- пустишка, але за цим приховувалос¤ те, що так хот≥лос¤ розгадати. ѕом≥тивши, що вона схвильована ще б≥льше його присутн≥стю, хлопець вир≥шив в≥дступитиЕ.јле ненадовго! ўоб пот≥м розгадати њњ!
- - “ак, все чудово! ƒ¤кую!- наважилась в≥дпов≥сти д≥вчина, ≥ попр¤мувала в ≥ншу сторону.
Ђ“≥кати! якнайшвидше!,- думала  ат¤.
“а голос зупинив њњ.
- - я нав≥ть не знаю ¤к вас звати!
- - ÷е неважливо! Ц впевнено вона ступила один крок, другийЕ.“а його км≥тлив≥сть перемогла њњ вдавану впевнен≥сть.«агородивши дорогу своЇю постаттю, хлопець мовив:
- - я- —аша! ј ви?
- -  атерина!
- - Ќу що ж, будемо знайом≥,  атерино,- знову в≥н промовив ≥з т≥Їю ж ≥нтонац≥Їю. “а цього разу в його словах було щось б≥льше чи, можливо, д≥вчина мр≥¤ла про те, щоб було щось б≥льшеЕ.
- - я шукаю ёлю. ¬и повинн≥ знати њњ. ¬онаЕ.- збираючи вс≥ своњ зусилл¤, вона важко з≥тхнула ≥ нарешт≥ зак≥нчила цю прокл¤ту фразу.
- - ¬она до ќлександра прийшла!
¬ ¤кусь мить в≥н р≥зко зм≥нивс¤ ≥ нагадував њй грайливого ш≥стнадц¤тир≥чного хлопц¤ ¤к ≥ вс≥ њњ однокласники, та це все швидко минуло, ≥ от знову в≥н- ≥люз≥¤!
- - ј ви прийшли ≥з нею?
- - “ак, аЕ.
- - ¬и-  атерина ћельничук?- молодий чолов≥к все б≥льше бентежив д≥вчину. “а не важко було здогадатис¤, зв≥дки в≥н може знати њњ. ÷е був той самий хлопець ёл≥њ, про ¤кого  ат¤ так багато чула останн≥м часом. ≤ т≥льки- но д≥вчина хот≥ла розпов≥сти про своњ догадки ќлександров≥, ¤к натом≥сть почула в≥д нього:
- - ќЕ¤ з вами джуе добре знайомий!
—пантеличена його в≥двертою репл≥кою, вона лиш мовила:
- - ÷ього не може бути! ’≥ба щоЕ- нарешт≥ пороздумувала  атерина ≥ додала вже тепер напрочуд спок≥йно:
- - ’≥ба що заочно.
- - Ќа превеликий жаль, це так. јле, знаЇте, ¤ дуже радий, що познайомивс¤ ≥з вами в рельност≥.
- - ўо ёл¤ вам ропов≥дала про мене?
- - ќ, ≥ не раз! я у¤вл¤вав стриману, розважливу , скромну подругу ёл≥њ, та , пов≥рте, ви перевершили будь- ¤к≥ розпов≥д≥ своЇњ подруги.
ѕристальний погл¤д ≥ легка усм≥шка змусили почервон≥ти д≥вчину, ≥ вона одразу ж в≥двела погл¤д.
Ђ ўе б пак! ≤з моЇњ зовн≥шност≥ ≥ не скажеш про м≥й глибокий внутр≥шн≥й св≥т та скромн≥сть тим б≥льше! “а чому, власне, це маЇ хвилювати мене!ї
- - Ќе знаю, добре це чи погано!¬ крайньому випадку, ваша думка мене хвилюЇ найменше за все!- нотки драт≥вливост≥ змусили п≥ти його в наступ.
Ђ ќЕвона ≥ справд≥ зовс≥м непроста! ўо ж побачимо, ¤к вона заговорить п≥сл¤ цього!ї
’лопець наблизивс¤ до д≥вчини впритул так, що вона в≥дчувала його диханн¤ на своњх губах.
- - ÷е добре!- прошепот≥в в≥н њй на вухо ≥ вз¤в за руку.
 атерина, збентежена його словами та жестом, хот≥ла забрати руку та нарешт≥ в≥дступити, але в≥н лише прит¤гнув њњ поближче до себе.
- - “и- прекрасна!- перебираючи у своњй руц≥ њњ н≥жн≥ маленьк≥ пальчики, хлопець п≥дн≥с њх до губ ≥ н≥жно почав ц≥лувати.
 атерина втрачала св≥дом≥сть, в≥дчутт¤ реальност≥!  ожен його дотик, слово було дл¤ нењ найб≥льшим блаженством, ¤кого вона ще до сих п≥р жодного разу не в≥дчувала! ¬≥н нарешт≥ ≥з нею поруч! ¬она- його принцеса, королева, його “ет¤на! ≤ н≥що њх не розлучить ≥ н≥коли! “а звуки ≥з глибини л≥су повернули д≥вчину до реальност≥. як т≥льки хлопець намагавс¤ поц≥лувати њњ в губи, вона в≥дступила ≥ помчала геть!
Ђўо з≥ мною? яЕ.¤ божев≥льна???÷е ж не сон! ÷е ¤кась мара? Ќав≥що в≥н мен≥ здавс¤?ї „имдуж вона мчала вглиб л≥су, але в≥дчутт¤ закамТ¤н≥лост≥ всього т≥ла не залишало њњ н≥ на мить. —потикнувшись об сухе г≥лл¤,  ат¤ впала , головою вдарившись об ¤кийсь нев≥домий предмет ≥ слабк≥сть перемогла. ¬трачаючи св≥дом≥сть, д≥вчина знову ≥ знову поверталас¤ до того першого дн¤, коли њй наснивс¤ цей божев≥льний сон.“а нав≥ть це не допомогло њй прийти до т¤ми.
ќлександр разом ≥з ёлею збентежено шукали  атю у л≥с≥. ћолодий чолов≥к страшенно звинувачував себе у тому, що нал¤кав цю юну д≥вчинку, та нев≥дома сила вз¤ла верх над його св≥дом≥стю, коли в≥н був поруч ≥з нею, ≥ не м≥г н≥чого вд≥¤ти. √олос ёл≥ пробудив його в≥д роздум≥в.
- - —аша, це ж сумочка  ат≥!- вигукувала перел¤кана подруга,- а осьЕ..ось..≥ сама  ат¤!
ƒ≥вчина кинулас¤ до подруги, але та ще дос≥ була непритомною. ¬ пан≥ц≥ ёл¤ розридалас¤ ≥ весь час повторювала одну ≥ ту ж фразу:
- - ÷е ¤ у всьому винна!
- - «аспокойс¤, ёль,- мовивши ц≥ слова, ќлександр п≥д≥йшов до  ат≥ ≥ зрозум≥в, що сталос¤.
ћабуть, п≥сл¤ того, ¤к вони красномовно посп≥лкувалис¤, вона п≥шла вглиб л≥су, ≥ тут спотикнулас¤. ƒоторкнувшись рукою до њњ голови. ¬≥н пом≥тив кров. ёл¤ заплакала ще голосн≥ше.
- - ÷е кров?- в шоц≥ промовила д≥вчина,-  ат¤?  ат¤?¬она померла?
- - Ќ≥! ÷е просто удар! «аспокойс¤ ти вже!- нарешт≥ п≥двищивши голос, чолов≥к додав:
- - Ќе вистачало ще й тебе приводити до т¤ми!
ќбережно вз¤вши њњ на руки, в≥н сказав:
- - ѓй потр≥бно в л≥карню.
- - “ак- так!- д≥вчина заметушилас¤, витираючи сльози.
 атерина з нетерп≥нн¤м чекала зустр≥ч≥ ≥з ќлександром. јле лише дл¤ того, щоб розставити вс≥ крапки над Ђ ≤ї ≥ ще поговорити про њњ подругу- ёл≥ю, що закохана в нього до нест¤ми ≥ нав≥ть не здогадуЇтьс¤ про його спроби звабити  атю. Ђ¬≥н- жахливий! Ћицем≥рн≥шого ≥ самовпевнен≥шого ≥д≥ота, ¤к в≥н, ¤ не зустр≥чала!ї- роздумувала д≥вчина, смакуючи вино у т≥й кафешц≥, де вона повинна була зустр≥тис¤ ≥з —ашею. ƒ≥вчина намагалас¤ себе переконати у тому, що в≥н- д≥йсно жахлива людина! “а ¤к т≥льки вона намагалас¤ себе в цьому переконати, ¤к згадувала поц≥лунок в л≥с≥, а пот≥м ≥ те, коли чолов≥к був поруч ≥з нею в л≥карн≥. ¬она н≥¤к не могла зрозум≥ти його замисл≥в, ≥ ¤к т≥льки намагалас¤ все ви¤снити, в≥н знову своЇю приваблив≥стю змушував забувати про все ≥ бентежив њњ до такоњ м≥ри, що будь- ¤к≥ власн≥ доводи втрачали сенс.
Ђ јле ж в≥н ≥д≥от!- знову роздумувала  атерина! - «устр≥чаЇтьс¤ ≥з моЇю подругою, ≥ ще чогось вимагаЇ в≥д мене! “им б≥льше, в≥н набагато старший в≥д нас! ÷е- неправильно! „им швидше ¤ ≥з цим ус≥м пок≥нчу, тим буде краще! - - ѕрив≥т,- почувши за спиною його голос,  ат¤ одразу ж обернулас¤. ” в≥дпов≥дь ќлександр поц≥лував њњ ≥з такою н≥жн≥стю, що вона аж заплющила оч≥. ÷е бву в≥н! “ой самий, той ЇдинийЕ..Ћише шурх≥т за сус≥дн≥м столиком змусив повернутис¤ до реальност≥. ¬≥дсахнувшись в≥д нього, д≥вчина одразу ж почала протестувати все те, що щойно в≥дчула, закидаючи в його сторону р≥зн≥ звинуваченн¤.
- - “и ж все одно знаЇш,що це все- пуст≥ слова,- спок≥йно розпочав ќлександр.- √оловне, що у тебе в душ≥, у ствоЇму серц≥, ≥ ¤ вже розгадав твоЇ серце, ще трохи ≥ ти мен≥ в≥дкриЇшс¤ повн≥стю! - - ўо заЕ.- намагалась нову запротестувати  атерина ≥з в≥дкритим ротом слухаючи його ≥ розум≥ючи, що в≥н говорить чисту правду. - - ўе трохиЕ..- усм≥хнувшись, в≥н залишив њњ наодинц≥ ≥з своњми бентежним юними думками.
Ђ ўо з≥ мною? як ¤ посм≥ла переступити через себе, через дружбу ≥з ёлею? ј батьки? ÷ьому сл≥д покласти край, ≤ чим швидше, тим краще! јле здаЇтьс¤, ¤ повторююсь- ¤ хот≥ла розставити вс≥ крапки над Ђ ≥ї, коли прийшла сюди п≥в години тому, але натом≥стьЕ.Ќевже ¤ д≥йсно закохана в нього? Ќ≥- н≥, це просто образ ≥з сн≥в, ≥з книги! ÷е просто образ!ї
ƒ≥вчина п≥двелас¤ ≥ попр¤мувала додому, сповнена р≥зними в≥дчутт¤ми, зм≥шаними ≥з смаком випитого нею червоного вина.
ёл≥¤ знову, вочевидь, бачилас¤ з ќлександром.  ат¤ це пом≥тила, ¤к т≥льки подруга зТ¤вилас¤ у двер¤х њхнього класу.
- -  ат¤, ¤ найщаслив≥ша д≥вчина у св≥т≥!- п≥дб≥гла≥з криком до атерини ≥ м≥цно об≥йн¤ла њњ.
- - ўо сталос¤, ёль? “и вс¤ с¤Їш?
- - ј ти вгадай,- з ≥нтригою в голос≥ мовила д≥вчина.
- - ”¤вленн¤ не маю!-  атерина продовжувала в цьому ж дус≥, намагаючись в≥дт¤гнути до останнього цю рокову хвилину ≥стинниЕЕ
- - я змогла статиЕ.- розпочала знову вона,- ¤ зблизилас¤ ≥з —ашею!
- - ќЕ.- наче комок у горл≥ не давав њй можливост≥ вимовити жодного слова, ≥, намагаючись збер≥гати усм≥шку на обличч≥,  ат¤ нарешт≥ в≥дпов≥ла:
- - я рада за тебе!
- - ÷е сталос¤ вчора у нього вдомаЕ..«наЇш, ну й дача в нього шикарнаЕ.- д≥вчина замовкла, пригадуючи под≥њ минулоњ ноч≥.
 ат¤ сид≥ла непохитно, ще дос≥ збер≥гаючи вимушену посм≥шку. ≤ подруга це пом≥тила.
- - ўо з тобою,  ать? „ому ти усм≥хаЇшс¤?
- - яЕ¤Е.рада за тебе!
- - јЕ.д¤кую! так от слухай- ¤ка в нього дача! Ўикарнюща!
- - ёль, ¤ вислухаю тебе обовТ¤зково ≥ншим разом, але мен≥ треба додому заразЕ.
- - як же так? “≥льки перший урок зак≥нчивс¤!
Ќедослуховуючи зауважень подруги, д≥вчина виб≥гла ≥з класу ≥ ¤кнайшвидше хот≥ла опинитис¤ вдома- у своњй к≥мнат≥!
Ђ ўо йому потр≥бно в≥д мене ,- знову роздумувала вона , вже сид¤чи у к≥мнат≥!јле ¤ його тиждень не бачилаЕ..“иждень розлуки п≥сл¤ поц≥лункуЕ„орт! якоњ розлуки? ≤з ким? ≤з божев≥льним образом, що вт≥ливс¤ у ще божев≥льн≥шому чолов≥ков≥? ћен≥ потр≥бно поговорити ≥з кимосьЕ..ї
Ўукаючи св≥й щоденник, д≥вчина почула стук≥т каблук≥в б≥л¤ дверей! Ўвидко п≥дб≥гши навшпиньках до л≥жка, вона закуталась в ковдру ≥ голосно покихикувала. ÷е була њњ мама.
- - ƒоню, що з тобою? “и захвор≥ла?- прис≥вши б≥л¤ дочки, вона збентежено промовила:
- - ўойно телефонувала тво¤ кер≥вничка ≥ сказала, що тебе немаЇ в школ≥Е.
- - “ак, мам,¤ була на першому уроц≥, а пот≥м мен≥ стало дуже погано, ≥ ¤ п≥шла додому! “и ж не проти?
- - «в≥сно, н≥, мо¤ люба! ѕросто знаЇш, п≥сл¤ того випадку в л≥с≥, ¤ хвилююсь за тебе! ’очаЕ- квапливо мама поправл¤ла крањ ковдри, в ¤ку була закутана  атерина.
- - я хвиллюсь за тебе! “и Ц ≥нша! я знаю, що тоб≥ заборон¤ти н≥чого, але все одно хвилююсь за тебе! “и закохалась у когось? —понтанне в≥дверте запитанн¤ матер≥ збентежило д≥вчину наст≥льки, що вона в≥дчула, ¤к краска п≥д≥йшла њй до обличч¤. Ќа ¤кусь мить њй здалос¤, що мама все знаЇ! јле н≥! ¬с≥ матер≥ запитують своњх дочок про под≥бн≥ реч≥ у такому в≥ц≥.
- - Ќ≥, мам, ти ж мене знаЇш! Ц ¤к завжди, виважено ≥ стримано промовила  ат¤.
- - Ќу добре, доць! ¬≥дпочивай! я п≥зн≥ше зайду, пом≥р¤Їм температуру!
- - ƒобре!- д≥вчина обернулас¤ на ≥нший б≥к, щоб знову не зустр≥тис¤ з п≥дозр≥лим погл¤дом матер≥ ≥ ¤кнайшвидше залишитис¤ наодинц≥.
¬з¤вши нарешт≥ щоденник у руки, вона розпочала писати:
Ђ я не можу б≥льше це приховувати в≥д ус≥х- в≥д своЇњ матер≥, подруги, себе самоњ врешт≥ решт! “реба визнати правду- Ђ я люблю його- тридц¤тиоднор≥чного чолов≥ка, хлопц¤ своЇњ подруги- ќлександра! ≤ в≥н давно це пом≥тив! ќ Ѕоже, ¤к в≥н ц≥луЇтьс¤, ¤к≥ унього мужн≥ руки, а ц≥ оч≥???...я н≥коли не бачила под≥бних очей! ¬ жодного хлопц¤!…ого оч≥ нав≥ть кращ≥, н≥ж т≥, що ¤ кожноњ ноч≥ бачу ув≥сн≥! ¬≥н нагадуЇ мен≥ велетн¤Е.ѕромете¤- всемогущого ≥ водночас такого недос¤жного, забороненого! ÷≥лий тиждень ¤ не бачила його, не чула голосу, ¤кий вм≥Ї заворожуватиЕ..јле у нього ≥з ёлею був секс чиЕкоханн¤? як висловилась ёл≥¤- у них справжн≥ почутт¤! ј ¤Е..¬≥н пом≥тив моЇ захопленн¤ ним ще з першоо погл¤ду, от ≥ скориставс¤ цимЕ..я йому не потр≥бна! јле це на краще! я сама цього хот≥ла!....-притуливши щоденник до грудей , д≥вчина вдивл¤лась у картину на ст≥н≥ ≥ повторювала про себе: Ђјле чому ж тод≥ мен≥ так погано?ї —льози капали на подушку, ≥ схлипуючи д≥вчина повторювала наче божев≥льна: Ђ “ой образ зникне, в≥н з часом зникне !ї ќлександр був упевнений, що ¤кщо сьогодн≥ в≥н прийде до  атерини, то вона н≥ в ¤кому раз≥ йому не в≥дмовить. ќстанн≥м часом в≥н все б≥льше думав про нењ, ≥ ще б≥льше розгор¤лос¤ бажанн¤, ¤к т≥льки в≥н згадував њхню останню зустр≥ч.
Ђ јле ж вона повинна сама мене про це попросити! я ж бачу, що це взаЇмно!ї —екс ≥з ёлею дл¤ нього був не б≥льше, н≥ж секс, це було потр≥бно дл¤ справи. „олов≥к чудово розум≥в, ўо йому зараз позар≥з потр≥бн≥ грош≥. ≤ з ёлею була можлив≥сть саме њх заробити. «амовник повинен був прийти завтра, ≥ ќлександр мав дл¤ нього необх≥дне замовленн¤. Ќаповнювати ≥нтернет порно сценами було дуже престижно, а тим б≥льше- прибутково. ÷им б≥знесом в≥н займавс¤ останн≥ пТ¤ть рок≥в. “а пост≥льн≥ сцени ≥з його сексуальним партнерками вже не ц≥кавили замовник≥в, ≥ потр≥бно було щось нове. “им б≥льше, ще один замовник, зТ¤вившись п≥в року тому,запропонував йому ген≥альну ≥дею, ¤ку можна було б вт≥лити в житт¤. ≤де¤ пол¤гала в тому, щоб не просто зн≥мати на камеру вс≥ ≥нтимн≥ подробиц≥ ≥з його житт¤ та його привабливих оголених партнерок, а займатис¤ сексом ≥з незайманками, навчати њх мистецтву коханн¤, ≥ це все зн≥мати на камеру. ÷¤ ≥де¤ припала йому не дуже до душ≥, але пот≥м, побачивши реальну можлив≥сть зароб≥тку, в≥н погодивс¤. ¬продовж п≥в р оку чолов≥к знайомивс¤ ≥з юними д≥вчатами, зваблював њх ≥ зн≥мав це все на камеру. ƒе¤к≥ ≥з його партнерок знали про це, ≥ бути порноз≥ркою нав≥ть сам≥ ж хот≥ли. Ќа попул¤рних порносайтах ц≥ любительськ≥ зйомки стали дуже попул¤рними нав≥ть тому, що там давалис¤ детальн≥ ≥нструкц≥ щодо першоо сексу- ¤к себе повинен поводити хлопець, щоб д≥вчин≥ не було бол¤че, ¤к надати найб≥льше задоволенн¤ партнерц≥ п≥д час ≥нтимного зближенн¤! ѕознайомившись ≥з ёлею, в≥н спочатку не планува њњ долучати до своЇњ Ђ так званоњї роботи, та все в≥дбувалос¤ само собою —постер≥гаючи за тим, наск≥льки д≥вчина нањвно закохана в нього, чолов≥к вир≥шив скористатис¤ ситуац≥Їю. ¬се йшло за планом- вс≥ матер≥али в≥н повинен був передати сьогодн≥ замовнику, а тод≥ сказати маленьк≥й д≥вчинц≥, що м≥ж ними все ск≥нчено. “а от його ц≥кавила зовс≥м ≥нша д≥вчинка-  ат¤. ўось у н≥й було таке- захоплююче, прит¤гуюче, недос¤жне, таЇмничеЕ..
„и могла б вона стати ще одн≥Їю героњнею його любовних вт≥х? ¬≥н не знав. “а коли згадува про нењ, то забував про будь- ¤к≥ ≥дењ ≥ плани, а лише думав про нењ, бачачи перед собою чорне волосс¤, оч≥ такоњ глибини, в ¤ких можна було б шукати безоднюЕ.Ѕезодню щаст¤ ≥ фатальност≥? –озриву до останньоњ живоњ частинки, до останнього живого звуку? ™дина ≥з ус≥х д≥вчат, ж≥нок, вона Їдина була дл¤ нього загадкою, ¤ку в≥н хот≥в ¤кнайшвидше розгадати!
ћожливо, сьогодн≥, а, можливо, завтра чи через тижденьЕ¬≥н чекатиме, коли д≥вчина сама до нього не просто прийде, а приповзе на кол≥нах ≥ нарешт≥ визнаЇ очевидне! ўе н≥кому не вдавалос¤ його обманути. “им паче, що чолов≥к вже давно розглед≥в таку ж силу т¤ж≥нн¤ з њњ сторони, ¤к ≥ з його.
Ѕлизько дес¤тоњ вечора  атерина вир≥шила прогул¤тис¤Е.≥ наткнулас¤ на ќлександра!
- - ѕрив≥т  ат¤! ƒавно не бачились!- розпочав чолов≥к спок≥йно без особливого натиску.
- - ѕрив≥т! ≤ справд≥ давно,- на т≥й же сам≥й нот≥ в≥дпов≥ла д≥вчина.
- - ≤ ¤к твоњ справи?
- - „удово!- мовила д≥вчина.
- - —правд≥?- запитав чолов≥к так, наче у цих словах був ¤кийсь прихований зм≥ст.
- - “ак.-  ат¤ погл¤нула на нього зовс≥м, ¤к њй здавалос¤ непом≥тно, але йому вдалос¤ це помтити.
- - ј ¤ бачу, що ти сумувала за мною.
- - «а тобою? ј хто ти в моЇму житт≥, щоб сумувати за тобою?- р≥зко запитала д≥вчина.
“ака в≥дпов≥дь змусила задуматис¤ хлопц¤ на дек≥лька хвилин.
- - я дл¤ тебе зараз все. ≤ ти не можеш вчитис¤, зустр≥чатис¤ з≥ своњми подругами, бо весь час- де б ти не була, ти думаЇш про мене. ѕр¤мий погл¤д в њњ душу, серце, розум, св≥дом≥сть ЕЕЌав≥ть не питаючи дозволу, в≥н вриваЇтьс¤ в њњ житт¤ ≥ руйнуЇ все, що було . ќтак поступово, проникаючи наскр≥зь, в≥н ставав незам≥нним ¤к пов≥тр¤. Ќеможливо було не п≥дкоритис¤ ц≥ спокус≥, ¤ка могла б стати дл¤ нењ фатальною. “а не в цю мить! Ќе тод≥, коли вони нарешт≥ залишилис¤ удвох ≥ не приховують очевидного.
- - ћо¤ маленька, нањвна  ат¤,- шепот≥в њй ќлександр, коли вони було удвох в його квартир≥.
ƒ≥вчина сто¤ла непорушно. ѓй хот≥лос¤ закричати, попросити, щоб в≥н в≥дпустив њњ. “а про що просити? ¬она ж сама прийшла до нього добров≥льно. ≤ будь що буде! „олов≥к попр¤мував на кухню за вином та бокалами, ≥ в даний момент роздумував над тим, що зараз в≥дбуваЇтьс¤! «вичайно, д≥вчинка його страшенно приваблювала, ≥ за останн≥й м≥с¤ць в≥н т≥льки й думав про нењ. “а в≥дсутн≥сть грошей перекреслювала його прагненн¤ бути ≥з  атею.
Ђ Ќ≥, н≥, —аша, ти не можеш через ¤кусь малол≥тню д≥вку забути про своЇ замовленн¤. ÷е ж просто см≥шно!ї- повторював в≥н сам до себе.-“им б≥льше, ≤ њњ з≥ркою зробиш! ќ..про таке мр≥Ї чи не кожна д≥вчина њњ в≥ку.ї ≤з самовпевнен≥стю ќлександр посп≥шив до д≥вчини.
“акий спок≥й ¤к н≥коли! Ќачебто перед бурею!  атерина тишком повернулас¤ вранц≥ додому. “е, що сталос¤ ц≥Їњ ноч≥, дл¤ нењ було новою стор≥нкою- до цього часу нев≥домою. ” своЇму щоденнику д≥вчина назвала њњ Ђ—тор≥нкою коханн¤!ї “епер вона не особлива! як вс≥ њњ однол≥тки, у своЇму щоденнику  ат¤ записуЇ звичайн≥ дл¤ њњ в≥ку реч≥- ≥нтимн≥ подробиц≥ ≥з њњ особистого житт¤, ≥з того житт¤, що вже у нењ Ї.
–озгл¤даючи себе перед дзеркалом у своњй довжелезн≥й футболц≥, д≥вчина у своЇму в≥дзеркаленн≥ бачила щасливу  атерину ћельничук! - я думала, що не зможу! ўо ¤ не створена дл¤ такого почутт¤ ¤к коханн¤! јле ¤ ¤к “ет¤на, завжди буду в≥рною Їдиному чолов≥ков≥- ќлександру! як “ет¤на ќнЇг≥ну.ї ¬ийшовши ≥з п≥вгодинного трансу, д≥вчина в≥дчула сильний голод, ≥ в передран≥шн≥й тишин≥ наче та спл¤ча красун¤, поб≥гла навшпиньки на кухню! - - ¬се минаЇ, а ти залишаЇшс¤! “и витв≥р моЇњ у¤ви, ти м≥й б≥ль, моњ стражданн¤!“и- моЇ коханн¤!- ёл≥¤ вигукнула останню репл≥ку ≥з таким захопленн¤м, що  атерина одразу ж в≥двела погл¤д. ѓй було соромно, бол¤че ≥ страшно! «а себе! «а ёлю! ” нењ ж так≥ сильн≥ почутт¤ до ќлександра, ¤к ≥ в  ат≥. јле ж х≥ба це можливо? —аша сказав, що вони вже не разом або ж збрехавЕЕ.“ак, н≥чого цього не було! ÷е сон! «нову сон! ƒ≥вчина розплющить оч≥, п≥д≥йде до в≥кна ≥ видихне з полегшенн¤м! “а ёл¤ продовжувала розпов≥дати про ќлександра, про сюрприз, ¤кий йому приготувала сьогодн≥! «атул¤ючи руками обличч¤,  ат¤ хот≥ла зосередитис¤, заспокоњтис¤Е.јле ж вона не могла цього зробити! ¬се стало занадто дорослим дл¤ нењ! ѓѓ житт¤- смуга перешкод, боротьби ≥з самою собою, ≥з тим, що вона бажаЇ ≥ що не дозволено.
- -  ат¤, ти мене чуЇш?  ат¤, ти де?- повторювала вже не перший раз подруга ≥ спостер≥гала за д≥вчиною,- а знаЇш, ти сьогодн≥ ¤кась ≥нша!- ёл¤ вдивл¤лась в обличч¤  ат≥. - - “и пр¤м ¤к ¤! “и з кимось переспала?- в≥дверте запитанн¤ нал¤кало д≥вчину. ¬она тремтливим голосом намагалась спок≥йно в≥дпов≥сти: - - « чого ти вз¤ла?≤ хто б по- твоЇму м≥г у мене по¤витис¤? ÷е ж ¤!- почала виправдовуватись д≥вчина.
- - Ќ≥, н≥,- наче здогадаючись, сто¤ла на свому, ёл¤,- таки точно хтось Ї!
- - ѕерестань! ƒ≥стала вже!- роздратована  атерина виб≥гла ≥з класу.
Ђ ¬же все в нет≥!ќк!ќк, -думав ќлександр, допиваючи пиво,- тепер залишилось порвати ≥з ёлею ≥ все-таки ви¤снити все ≥з  атеринкою. ƒовго ж вт≥кати вона в≥д мене не буде!ћинуло пТ¤ть дн≥в, а вона включла ≥гнор! “а ¤ знаю, що њй потр≥бно перетравити останн≥ под≥њ! ѕочекаю, тебе,  атюша! я чекатиму на тебе, ск≥льки потр≥бно!ї
Ќеспод≥ваний дзв≥нок у двер≥ збентежив чолов≥ка.  р≥м того, в≥н не чекав н≥кого у гост≥. Ќе встиг в≥дкрити двер≥, ¤к йому на шию накинулас¤ ёл¤. - - ѕрив≥т, коханий, а в мене дл¤ тебе сюрприз!
«акохана до нест¤ми д≥вчина ще ≥з порога розпочала декламувати той самий в≥рш, ¤кий вона намагалась навТ¤зати  ат≥. ќлександру було ≥ см≥шно, ≥ водночас страшно.Ќаст≥льки очевидними були њњ старанн¤ сподобатис¤ йому кожного разу, ≥ наст≥льки ж безусп≥шними. Ћише спос≥б зароб≥тку.¬она- дл¤ нього пусте м≥сце. јн≥ звуку, жодноњ емоц≥њ не хот≥лос¤ йому ви¤вл¤ти поруч ≥з нею. ’оча н≤! ќстанн≥м часом була страшенна роздратован≥сть, що доповнювалась презирством. —ам не розум≥ючи чому, та в≥н поступово почав ненавид≥ти цю юну д≥вчину до такоњ степен≥, що просто ≥нод≥ йому хот≥лос¤ њњ вдарити. јле стриман≥сть. Ќе зважаючи на будь-¤к≥ обставини, дуже часто його не покидала англ≥йська стриман≥сть та елегантн≥сть. —аме цим чолов≥к приваблював молодих д≥вчат!
¬ислухавши жалюг≥дн≥ в≥рш≥ ёл≥, вн лиш злосно посм≥хавс¤, бажаючи послати д≥вчину ¤кнайдал≥, та зам≥сть того поц≥лував у губи ≥ мовив: - -  охана, ¤ принесу нам чогось випити!
Ќе встиг в≥н заховатис¤ за дверима, ¤к д≥вчина нвшпиньки почала пробиратис¤ до нього у спальню, ≥ готуватис¤ до наступного сюрпризу. –озстелаючи л≥жко, вона пом≥тила ¤кусь нев≥дому р≥ч, що блищала в≥д н≥чного св≥тла. Ќаблизившись, ёл≥¤ не пов≥рила своњм очам. ÷е була сережка.ƒ≥воча сережка. ” нењ склалось враженн¤, що вже десь вона њњ бачила. “а от т≥льки пригадати де- њй не вдавалос¤!
„олов≥к зайшов у спальню ≥ побачив сид¤чу у задум≥ ёл≥ю.
- - ёль, сонечко, ти про що так замислилась?
—ид¤чи у так≥й же непорушн≥й поз≥, вона зжала сережку у руках, щоб в≥н не побачив.
- - јааа..- розпочала д≥вчина,- про що ти мене запитував?
ѕросто неймов≥рно, наск≥льки дорослою в цей момент видавалась йому ёл≥¤ ≥ ЕпривабливоюЕ.¬се- таки серйозн≥сть надавала ц≥й д≥вчин≥ б≥льшоњ сексуальност≥.
- - ≤ди до мене, моЇ котен¤тко,- чолов≥к поц≥лував њњ шию, ≥ пот≥м нахиливс¤ нижче та д≥вчина з≥рвалас¤ ¤к прокажена, ≥ байдужим голосом прошепот≥ла:
- - ¬ибач, мен≥ потр≥бно додому!
Ќе прислухаючись до його сл≥в на прощанн¤, ёл¤ намагалась все обдумати! ¬перше за останн≥х к≥лька тижн≥в! Ќарешт≥ св≥домо ≥ обТЇктивно обдумати! Ѕез ейфор≥њ закоханост≥ та помутн≥нн¤ розуму, без божев≥льного бажанн¤ бути ≥з цим чолов≥ком, без п≥днесеного настрою вона нарешт≥ поставила соб≥ запитанн¤! «апитанн¤, ¤ке мало продовженн¤ п≥сл¤ свого знаку? ј що буде, ¤кщо?—правд≥ю що ж буде ≥з нею, ¤кщо вони ≥з ќлександром не будуть разом. “им б≥льше, в≥н не молодий юнак, а вона ще зовс≥м дитина. ’оча про те, що вона дитина , потр≥бно було думати до ≥нтимного звТ¤зку ≥ насл≥дк≥в, ¤к≥ могли б бути наст≥льки очевидними!ѕричиною поверненн¤ ёл≥њ, а швидше поштовхом стала ср≥бна сережка! «давалос¤ б, на перший поглд, така др≥бничкаЕЕ“а саме ц¤ др≥бниц¤ стала ключем до њњ св≥домост≥!
ёл¤ сид≥ла у бар≥! ƒопиваючи другий бокал вина, д≥вчина була зовс≥м не в силах добратис¤ додому самост≥йно! “а њњ ц≥кавило ≥нше питанн¤- чи¤ це довол≥ знайома прикраса? ’то з≥псував њњ житт? ≤ кого вона маЇ ненавид≥ти найб≥льше у св≥т≥? јбо ж кому д¤кувати за таке про¤сненн¤?
≤ в цей момент ёл¤ згадала те, чого њй краще було не згадувати! “аку ж сережку вона бачила у  ат≥! “а вчора њњ подруга була без одн≥Їњ! ≤ ось вона знайдена на л≥жку у ќлександра!як два на два, ёл¤ все сп≥вставила, ≥ в ¤кусь мить чи то пТ¤на до втрати розуму чи то наст≥льки схвильована, юна лед≥ захопилас¤ пошуком ниточок, що звТ¤зували одна одну у ц≥й ≥стор≥њ, що й геть забула, а ¤кий же персонаж вона у ц≥й ≥стор≥њ?  оли нарешт≥ рац≥ональн≥ вузли поЇднались знову нав≥ки, д≥вчина голосно заридала б≥л¤ барноњ ст≥йки, не звертаючи уваги на оточуючих!
¬же було п≥в пТ¤тоњ.Ѕар ≥з хвилини на хвилину повинен був закриватис¤.Ѕармен викликав пТ¤н≥й д≥вчин≥ такс≥, ледве д≥знавшись, де вона живе, ≥ в≥дправив ёлю ≥з спок≥йною душею додому!
Ђ ожного ранку, прокидаючись, ми не пом≥чаЇмо тих др≥бниць, ¤к≥ все-таки Ї дуже важливими дл¤ нас! ћи не звертаЇмо уваги на звички наших р≥дних, друз≥в, в≥дчуваючи , що все, що б вони не робили, завжди буде правильним ≥ ¤кнайкращим дл¤ нас!ї-  ат¤, проснувшись ≥з хорошим настроЇм та усм≥шкою на устах, попр¤мувала до вани! ѕроб≥гаючи повз в≥кно, вона пом≥тила там ёлю.
Ђ ÷≥каво, чому вона так рано?ї
ƒ≥вчина в≥дкрила двер≥ ≥ з такою ж посм≥шкою зустр≥ла свою подругу!
- - ѕрив≥т, ёль! “и чому так рано?
 атерина пом≥тила збентежен≥сть ёл≥ ≥ одразу ж запитала њњ першою:
- - ўось сталос¤?
- - Ќ≥!- в≥др≥зала ёл≥¤,- ¤ прийшла тоб≥ дещо в≥ддати!
- - ≤ що ж це?
ѕобачивши у руках подруги загублену сережку, д≥вчин≥ не важко було здогадатис¤, де вона њњ знайшла! «найти б ¤кесь виправданн¤Е.јле ¤ке?
- - ёль, ¤Е.¤Е.хот≥лаЕ.
- - ўо ти хот≥ла? ¬≥дбити у мене хлопц¤? јн≥, стоп,“и вже в≥дбила!- жбурнувши сережку п≥д ноги  ат≥, ёл¤ промовила:
- - я думала, ти занадто зайн¤та навчанн¤мЕ.«най: ¤ цього прсто так не залишу!
Ђ Ќу от,- думала  ат¤,- не потр≥бно вже н≥чого розпов≥дати ≥ вир≥шуватиЕ¬се вир≥шилос¤ само собою!ї
ѕ≥сл¤ неспод≥ваноњ по¤ви ёл≥, д≥вчина вже не гор≥ла бажанн¤м ≥ти до школи!
¬се таЇмне рано чи п≥зно стаЇ ¤вним. як же  атерина могла подумати, що н≥хто не д≥знаЇтьс¤ про них з ќлександром! —хвильована, в передчутт≥ чогось нового, незрозум≥лого, д≥вчина прокручувала в голов≥ под≥њ т≥Їњ ноч≥Е..Ќевже отак за пару дн≥в вона могла пов≥рити цьому чолов≥ков≥, забуваючи при цьому про вс≥х ≥ все! ¬≥н називав њњ справжньою, н≥жною, щирою, коханоюЕЕ≤ просив вибаченн¤, таЇмно спод≥ваючись, що вона спить ≥ не чуЇ його з≥знань! јле чому в≥н просив у нењ вибаченн¤ ≥ за що? ƒ≥вчина дос≥ н≥¤к не могла зрозум≥ти!
ќгл¤даючи себе у дзеркал≥,  ат¤ знову вагалас¤Е..¬≥дпов≥сти на його смс чи н≥? „и варто продовжувати те, що не маЇ свого продовженн¤? ƒ≥вчина жбурнула телефон на л≥жко ≥ г≥рко заплакала, зовс≥м не знаючи, що буде дал≥. «автра школа, зустр≥ч ≥з ёлею! „и могла б  ат¤ пробачити своњй подруз≥ зраду, будучи на њњ м≥сц≥ ? ¬она не знала! “а ¤кою б не була њхн¤ дружба , це зрада!  атерина вже пТ¤тий день посп≥ль не ходить до школи, ≥ н≥хто ≥з батьк≥в не може зрозум≥ти , що з нею в≥дбуваЇтьс¤! «анепокоЇн≥ батьки вир≥шили поговорити ≥з донькою, та у в≥дпов≥дь отримали ≥стерику доньки! ѕочувши знайомий звук, вона вз¤ла у руки телефон. ÷е знову пов≥домленн¤ в≥ —аш≥.
Ђ я завтра лечу закордон до сестри. я не знаю, чи коли- небудь повернус¤ в ”крањну! јле ¤ помру, коли тебе не побачу, не по¤сню тоб≥, чому ¤ це зробив! я люблю тебе! ѕробач!ї
 атерина швидко встала ≥з л≥жка ≥ п≥д≥йшла до в≥кна! Ђяк “ет¤на,- знову подумала вона ≥ посп≥шила до ќлександра. ƒопиваючи конь¤к незрозум≥лоњ давност≥, ќлександр прогортав порно- сайт ≥ натрапив на свою в≥деозйомку. ѕрокручуючи останн≥ под≥њ, в≥н не м≥г до к≥нц¤ збагнути, що ≥з ним сталос¤! ƒе його сила, впевнен≥сть та байдуж≥сть? ƒл¤ себе вир≥шив, що найкращий спос≥б все забути- це поњхати, щоб не завдати ще б≥льшого болю ц≥й юн≥й д≥вчинц≥. ≤ все розпочати з початку. –аптовий дзв≥нок у двер≥ змусив його задуматис¤! ’то б це м≥г бути? ёл¤ вже три дн≥ його не нав≥дувалаЕ..ј, можливо, це м≥л≥ц≥¤! “очно, за ним прийшли через за¤ву  ат≥ чи ёл≥? ¬с≥ вже все бачили ≥ знають! ≤ знову т≥кати? ≤з м≥ста в м≥сто? ƒосить. ƒосить купатис¤ в ц≥й багнюц≥.
ќлександр попр¤мував до дверей. «бентежена  ат¤ сто¤ла навпроти нього ≥ спок≥йно дивилась йому у в≥ч≥.
- - я прийшла попрощатис¤ЕЕ- наважилась мовити д≥вчина ≥ одразу ж кинулась в його об≥йми!
- -  ать,  ать,- намагаючись по¤снити њй, попросити вибаченн¤, у в≥дпов≥дь в≥н лише почув зовс≥м тихо:
- - я не питаю тебе, чому ти њдеш ≥ чому ти просиш у мене вибаченн¤! ƒл¤ мене це не маЇ жодного значенн¤! ¬ нас нема майбутнього! ћи маЇмо лише цю мить!
Ќ≥жно доторкнувшись до њњ щоки, в≥н лиш г≥рко усм≥хнувс¤.
 атерина сид≥ла у такс≥ ≥ вдивл¤лась у кожну з≥рку, шукаючи там свою. ѕопрощалас¤, в≥ддала все до остаткуЕякби могла б, то ≥ в≥ддала б своЇ житт¤! јле так не можна! “реба жити дал≥.
ёл≥¤ довго роздумувала над планом помсти подруз≥, ≥ н≥чого не приходило на розум. Ўукаючи в нет≥ ¤кийсь ф≥льм, щоб посид≥ти порюмсати, д≥вчина таки наткнулас¤ на той жалюг≥дний порно-сайт. ѕершою вона побачила  атю, а пот≥м ≥ себеЕ.. Ђўо це? яЕ¤Е.не в≥рю в те, що бачу! ј ¤кже моњ батьки??? ƒруз≥???ј ¤кже ¤?
—крикнувши на весь голос, вона с≥ла у кутку своЇњ к≥мнати ≥ не могла мовти н≥ слова!—хвильована њњ криком мама приб≥гла до к≥мнати ≥ жахнулас¤. ѓњ дочка наче божев≥льна сид≥ла в кутку всм≥хаючись!
- - ƒоню, що з тобою?- намагалась п≥д≥йти до нењ мати.
- - я- порно-з≥рка,- тихо мовила ёл≥¤,- дивись, дивись!
ѕ≥дб≥гши до ноутбука, вона включила матер≥ в≥деозйомку.
- - ÷е що?- ≥з страхом запитала мати.
- - ÷ е ¤!
- - я чекаю по¤снень!- тремтливим голососм вимагала мати хоча б ¤кихось сл≥в в≥д доньки, але та лиш голосно см≥¤лас¤!
- - “во¤ дочка- порно-з≥рка!
ёл≥¤ виб≥гла ≥з квартири , не встигнула нав≥ть од¤гнутис¤ ¤к сл≥д. Ѕлукаючи в хатньому взутт≥ вулиц¤ми, вона нарешт≥ викликала такс≥, щоб добратис¤ до  ат≥! ’≥ба ж вона може судити њњ? ¬же тепер, коли вони обидв≥ стали жертвамиЕ.
Ќамагаючись проскочити швидше за ≥номарку, що перегодила њй дорогу, ёл¤ все-таки не встиглаЕЕ ¬ одну мить перед очима промайнуло всеЕ.≥ згаслоЕ.ѕобите т≥ло приземлилос¤ на друг≥й сторон≥ тротуаруЕ..“епер спок≥йнаЕяк н≥коли! Ќатовп обгородив њњ. ’тось кричав Ђ ¬икличте швидкуї , хтось прсто спостер≥гавЕ..ѕерел¤кан≥ батьки були тут ¤к тут. ћати кинулас¤ до доньки, намагаючись њњ привести до т¤миЕ..ќб≥ймаючи свою любу донечку, вона горлала ¤к нав≥жена:
- - ¬икличте швидку! ÷е просто легкий удар!
Ўвидка ≥з хвилини на хвилину прибула на м≥сце авар≥њ. –¤тувати не було кого. ћертве т≥ло сховали подал≥ в≥д очей людських. Ћише мати з батьком дивились на ёлю ≥ н≥¤к не могли збагнути, що њхньњ дочки не повернути. ƒзв≥нкий см≥х , њњ св≥тл≥ кудр≥ н≥коли вже не будуть приваблювати однол≥тк≥в! Ѕатьки не будуть пишатис¤ њњ вродою та бурхливим характером! ÷≥на житт¤ дор≥внюЇ коханню! “ака формула дл¤ ёл≥ стала фатальноюЕЕ
Ђ я не знаю, про що тепер тут писати! ¬ мене нема подруги, про ¤ку ¤ могла б багато чого опов≥стиЕ.. ћоЇ коханн¤- це була всього лиш зйомка на камеру, ¤кою милуютьс¤ тепер доросл≥ чолов≥ки перд сном! ј ¤ Е.¤ Езалишилас¤ живою ≥ попул¤рною з≥ркою порно-сайт≥в! ÷≥на коханн¤, пристраст≥, любов≥, дружби була занадто великою ≥ незрозум≥лоюЕ..„ому вона виб≥гла в хатньому взутт≥ на вулицю? ќдна секунда, ≥ все було б по-≥ншомуЕЕёл≥¤, ти залишилас¤ б живою!ї- схлипуючи вже другий тиждень,  ат¤ не виходила ≥з своЇњ к≥мнати. Ќе було бажанн¤ житиЕ..бути тут, коли њњ немаЇЕ..“епер вс¤ любов до ќлександра розчинилас¤ в ненавист≥ до нього, в страху до тих в≥дчутт≥в, що стали останн≥ми дл¤ њњ подруги!
—таршна трагед≥¤ охопила всю школу! ѕ≥сл¤ смерт≥ ёл≥њ почалос¤ розсл≥дуванн¤ за за¤вою батьк≥в ёл≥њ , ¤ку вони подали одразу ж п≥сл¤ смерт≥ дочки. Ћюдина, ¤ка вбила њхню кровинку , повинна заплатити за це. ѕошуки ќлександра ви¤вилис¤ марними! Ћише  ат¤ знала де в≥н! јле цього вона не розказала н≥кому!
ѕотр≥бно було повертатис¤ до нормального житт¤! “а чи змогла б вона жити там, де все њй нагадуЇ про ёл≥ю, ќлександра, де вс≥ врешт≥- решт придумали њй у школ≥ пр≥звисько Ђ порно-з≥рочка!ї ¬вперше за ц≥лий м≥с¤ць  ат¤ наважалась поговорити ≥з батьками, ≥ першою њњ фразою було:
- - «аради вс≥х, ¤ прошу вас, давайте перењдемо зв≥дси!ї
як≥сь залишки внутр≥шнього покоренн¤ стримували њњ в≥д старшних вчинк≥в, бо думки пересл≥дували на кожному кроц≥!Ћише Їдине було дивним- п≥сл¤ смерт≥ ёл≥њ њй н≥чого не снилос¤! ¬она не писала у своЇму щоденнику ≥ не читала ™вген≥¤ ќнЇг≥на.
ѕеред виходом з≥ школи  атерина огл¤нула все навколо ≥ згадала про ёл≥ю. Ђяк все було чудово ще два м≥с¤ц≥ тому? ј тепер ти н≥коли не усм≥хнешс¤ мен≥! ѕробач мен≥, подруго, ¤кщо зможеш!ї
¬итираючи сльози, д≥вчина попр¤мувала додому. „ерез р≥к, два вс≥ забудуть про нењ! ∆итт¤ триваЇ! ¬ийн¤вши ≥з рюкзака св≥й щоденник,  ат¤ одним жестом руки кинула його у см≥ттЇвий контейнерЕЕ.

наверх