Добро пожаловать!

Давно вже не було такої благословенної зими.Давно вже не було такого снігопаду.Давно вже не було у серці таких дивних і теплих почуттів.Здається,що я повернулась в дитинство.
Дитинство...Яке солодке слово.Дитинство-це не просто руки перемазані шоколадом,не просто улюблена лялька,яка згодом буде самотньо сидіти у куточку,дитинство-це щирість перш за все.Щирість почуттів.Це пора безтурботного життя,пора цукерок,мультиків,батьківської ласки і казкових снів.І саме в дитинстві в мене народилася думка,що коли іде багато снігу-значить це добрий знак,значить Бог благословив наступаючий Новий Рік.До сьогоднішнього дня,вже років п"ять-шість напевно,як не було такої зими,такого снігу під Новий Рік.Хочеться щиро просити у всіх пробачення.За що?Завжди є за що.Хочеться ввіїти в Новий Рік чистою,як вода і вільною як вітер.
Сніг-зцілює душу і проганяє смуток.Звичайно,трішки сумно все одно.Сумно,що ще один рік йде геть,що час біжить як скажений кінь.Ностальгічний сум про те,що було,і надія на те,що буде.Сніг-мов пір"їна з самого Раю.І знову випливає картина мрії:крісло-гойдалка,теплий плід,невеликий,але затишний будиночок,глінтвейн р руці,теплі в"язані шкарпетки,камін,пухнастий вірний пес біля ніг,за вікном-сніг,який здається чимось дуже коштовним,через гру світла від ліхтарів,і саме головне,поруч-він...Коханий і ніжний,єдиний і люблячий