ƒобро пожаловать!

≤стор≥¤ не наука хоча б тому, що њњ пишуть переможц≥. «даЇтьс¤ так, чи майже так сказав хтось з прадавн≥х ф≥лософ≥в чи воњн≥в. ¬≥зьм≥ть сакральний символ украњнського тризуба - в≥н насправд≥ схожий на падаючого на здобич орла або соколаЕ ј ≥ще - в≥н дуже схожий наЕ "тризуб ѕосейдона" - символ прадавньоњ јтлантидиЕ ≤ немаЇ б≥льше жодного народу в ™вроп≥ ≥з под≥бним символом. ¬ипадков≥сть?

ƒуже ц≥каво, що ми - нащадки трип≥льськоњ культури, ¤ка у в≥дом≥й нам ≥стор≥њ Ї найдревн≥шоюЕ ≤ ви¤вл¤Їтьс¤, даремно ми ≥з здивуванн¤м дивилис¤ на прадавню ≥стор≥ю ¤когось там  итаю - наша власна ≥стор≥¤ набагато стародавн≥ша. ≤ теЇ бойове мистецтво характерник≥в, що д≥йшло до час≥в украњнського козацтва з прадавн≥х час≥в ≥ стало в≥домо нам, ¤к бойовий гопак, набагато ефективн≥ше того ж ушуЕ ≤ще ц≥кав≥ше те, що отой ментал≥тет украњнц≥в не погоджуЇтьс¤ ≥з в≥домою фразою "один в пол≥ не воњн"!

Ћ≥состепи, на теренах ¤ких жили ≥ще ск≥фськ≥ наш≥ попередники сформували неповторний характер роса-украњнц¤ в ун≥кальних умовах. Ќаш≥ пращури, мисливц≥ чи хл≥бороби, буд≥вельники чи рем≥сники - завжди працювали "≥з мечем на боц≥" ≥ њх н≥хто жодного разу не застав зненацька. ¬ умовах пост≥йноњ загрози ≥ в≥дносно великих територ≥¤х, наш≥ пращури були вимушен≥ покладатис¤ т≥льки на самого себе. ¬ крайньому раз≥ - шукати допомоги у сус≥д≥в - таких самих воњн≥в-одинак≥в. —аме зв≥дси виникаЇ руський-украњнський характер воњна-захисника, ¤кий зазвичай не боњтьс¤ к≥лькох нападник≥в одночасно, завжди готовий дл¤ зустр≥ч≥ ≥з ворожим оточенн¤м, волод≥Ї вм≥нн¤м с≥¤ти хл≥б та пасти худобу, виготовл¤ти соб≥ предмети першоњ необх≥дност≥ та зброю ≥ при цьому полювати та ловити рибуЕ “акий воњн розраховуЇ т≥льки на власн≥ сили, Ї людиною, у ¤к≥й поЇднан≥ практичний досв≥д та в≥кова теоретична база, обережн≥сть та в≥двага. —аме зв≥дси йде принцип битис¤ до останнього ≥ в≥дпускати на волю полонених. ≤ не розум≥ти рабства, ¤к такого. ‘антастичн≥ перемоги украњнських козак≥в - чињми правнуками ми, сьогодн≥шн≥ украњнц≥ ≥ Ї, - лише в≥длунн¤ перемог планетарних, перемог наших величних пращур≥в - √≥перборењв, јнт≥в, “артар≥вЕ

≤н≥ц≥ативн≥сть, р≥шуч≥сть, розважлив≥сть, хитр≥сть, см≥лив≥сть, сила та вм≥нн¤ - це ≥ Ї той сплав, за допомогою ¤кого виник образ руського-украњнського воњна - ¤кий спочатку вчитьс¤ битис¤ сам-один, незважаючи н≥ на ¤к≥ обставини. ј вже п≥сл¤ освоЇнн¤ ц≥Їњ науки - бути частиною в≥йська, орди, арм≥њЕ  ажуть, "два украњнц≥ - три гетьмани". јле це вказуЇ не т≥льки на любов украњнц≥в до керуванн¤ та головуванн¤ - це Ї також! “а насамперед, саме завд¤ки самост≥йност≥ та самодостатност≥ украњнського во¤ка, його самодисц≥пл≥нованост≥ та генетичному прагненню до свободи, кожен з нас - "сам соб≥ гетьман". ј наск≥льки виважено та радикально ≥ мудро будувалос¤ украњнське в≥йсько! Ќавчений боЇць, ¤кого визнавали таким кращ≥ за нього б≥йц≥, отримував право тренувати новобранц≥в - ≥ ставав "дес¤тником" - кер≥вником перв≥сноњ ланки арм≥њ - бойового загону ≥з 10 воњн≥в, ¤ких в≥н же ≥ готував. ≤ саме на ¤ких покладавс¤ у бою в першу чергу, а значить - був зац≥кавлений у максимальн≥й њх готовност≥ до будь-¤коњ небезпеки.  ращий з дес¤ти "дес¤тник≥в" ставав "сотником" ≥ так дал≥Е ћ≥ж ≥ншим, в≥дкинувши пол≥тику, можемо пишатис¤ воњнами ”ѕј, ¤к≥ по-перше, йшли до л≥су добров≥льно, лишаючи не просто тепл≥ осел≥ та ситну њжу, а власних д≥тей, коханих та батьк≥в; по-друге, воювали з ус≥ма, хто хот≥в нашоњ земл≥ та свободи незважаючи н≥ на ¤к≥ переваги значно численн≥шого ≥ краще озброЇного ворога; по-третЇ, билис¤ до останнього, ч≥тко розум≥ючи, що перемоги не буде, що цю њхню боротьбу, - ≥ це нав≥ть найстрашн≥ше, - можуть не сприйн¤ти ≥ не оц≥нити нащадкиЕ „и може такими б≥йц¤ми похвалитис¤ ¤кесь ≥нше в≥йсько?

ћи ≥ще не усв≥домлюЇмо до к≥нц¤, що прабатьк≥вськ≥ гени й х≥д справжньоњ ≥стор≥њ людства збер≥гають в кожному з нас, рос≥в-русин≥в-украњнц≥в внутр≥шню силу та в≥ру у њњ ≥стинн≥сть. ≤ саме тому ми здатн≥ на вчинки, ¤к≥ не потребують чињхось порад та ухваленн¤.  ожен украњнець в≥д природи маЇ наб≥р ¤костей, ¤к≥ дозвол¤ють в≥дновити ц≥лу низку вм≥нь та знань, почавши з одного-Їдиного факту чи д≥њ.

≤стор≥ю можна переписати. “а цим не можна њњ зм≥нити. ≤ не викреслиш з пам'¤т≥ людей все те жахливе, ≥ все те прекрасне, що було ≥з нами, ≥з нашими батьками, ≥з њхн≥ми батьками та з батьками њх батьк≥в! „и не так? “а чи й потр≥бно оте викреслюванн¤? Ќашу ≥стор≥ю вже понавикреслювали до того, що ми, нащадки великих √≥перборењв, та јнт≥в, прабатьки ¤ких волод≥ли майже ус≥м св≥том, сьогодн≥ позиц≥онуЇмо себе, мало не ¤к нац≥ю в≥чних раб≥вЕ “ому, мабуть, дл¤ кращого порозум≥нн¤ треба навчитис¤ слухати одне одного. ƒл¤ початку. Ќам, чолов≥кам, в першу чергу треба згадати, що наша головна роль - захисник, а ж≥ноча роль - материнство.  ульт ћатер≥ - це наше, р≥дне, ≥сторично обірунтованеЕ ћи ще не навчилис¤ щось робити сп≥льно, узгоджувати наш≥ д≥њ, отримувати та спр¤мовувати загальну силу у потр≥бному напр¤мку. јле ¤ в≥рю, що це - лише справа часу.

¬≥дсутн≥сть в≥ри у величне минуле, п≥дтасован≥сть ≥сторичних факт≥в та в≥дсутн≥сть знань робить нас слабкими та вразливими перед тими, хто з певних причин намагаЇтьс¤ принизити та знищити нас, украњнц≥в, ¤к нац≥ю, тими, хто в≥д≥брав у нас нав≥ть аутентичну назву ≥ прагне стерти неповторн≥ ¤кост≥, притаманн≥ украњнц¤м, - ≥нтелект, працьовит≥сть, ≥н≥ц≥ативн≥сть, креативн≥сть, самодостатн≥сть та в≥двагу.

“а марно! ћи починаЇмо ц≥кавитись нашими пращурами та в≥дчуваЇмо генетичн≥ ¤кост≥, ¤к≥ пробуджуютьс¤ в нас саме зараз. —аме ми будемо створювати нову ≥стор≥ю нашоњ ƒержави, будувати нову ™вропу на принципах досконалост≥ та природност≥, ¤к колись, вказувати дорогу людству. я знаю точно - саме завд¤ки нам ≥ наш≥й робот≥, хай не сьогодн≥, але вже завтра над ”крањною роз≥йдутьс¤ хмари, з'¤витьс¤-таки голубе небо ≥ переможно зас¤Ї сонечко. ∆овте над син≥м. як на тому справжньому украњнському прапор≥, ¤кий ми випадково перевернули "догори ногами" ≥ н≥¤к не повернем так, ¤к маЇ бути. ∆овте над син≥м. ÷е ж так просто - сприйн¤ти серцем ≥стину.