ƒорога до —онц¤
яскраво св≥тить сонце,
ѕолонить вс≥х до себе,
когось Цзавтра, когось Цсьогодн≥,
ѕрийде й черга до тебе!
“ак тихо плаче у подушкуЕ. ажуть, сльози- це найб≥льший дар..“≥ - хто може плакати, можуть бути щасливими !Ѕо вони мають ось туЕ..Їдину частинкуЕ..той доп≥нг щаст¤, що змушуЇ ≥нод≥ см≥¤тис¤ до божев≥лл¤. ¬они мають себеЕЕ.–озкажу вам ≥стор≥ю про д≥вчину, ¤ка плачеЕ..¬она вм≥Ї см≥¤тис¤. ¬она вм≥Ї см≥¤тис¤. јле плакати њй легше. ÷е д≥вчина, ¤ка завжди чекаЇЕЕЌа все ≥ на вс≥х! Ќ≥куди не посп≥шаЇ, усм≥хаЇтьс¤ перехожим, а коли залишаЇтьс¤ наодинц≥ ≥з собою, то г≥рко плаче!
¬она мр≥Ї ≥ в≥рить, що одного разу прийде той щасливий день ≥ все зм≥нитьс¤Е÷ього Їдиного одного разуЕ.јле вона чекаЇ! Ќе н≥ч, не день чи тиждень, а рокиЕ.ƒва, п`¤ть, дес¤тьЕЕ.Ѕайдуже! ¬она чекаЇ! як Ђв≥н чекаЇ на нењї у п≥сн≥ ќлександра ѕономарьова, так ≥ вона чекаЇЕ..!Ќав≥ть не зн аючи чого, вона чекаЇЕЕѕ≥дходить до в≥кна, вдивл¤Їтьс¤ у засн≥жену зимову красу ≥ чомусь сумно усм≥хаЇтьс¤Е.Ќе потр≥бно дивуватис¤, чому сумно? Ќе вс≥ т≥, хто см≥Їтьс¤, весел≥? ƒалеко не вс≥! Ќезнайомка одна ≥з них! ѕросто Ђнезнайомкаї ≥з п≥сн≥ ƒругоњ р≥ки, просто Ђ одинокаї ≥з сл≥в ≤рини Ѕ≥лик, просто недос¤жна ≥з сл≥в багатьох хлопц≥в, незнайомка, що маЇ безл≥ч ≥мен, актриса, що граЇ тис¤ч≥ ролей кожного дн¤, Ђхолоднокровна стерваї, що зобов`¤зана бути такою, бо по- ≥ншому н≥¤к! Ќенавидить стаб≥льн≥сть, та т≥льки й мр≥Ї про нењ! Ќеодноразово повторюЇ, що вол¤- це њњ друге ≥м`¤! “а вол¤?¬ол¤? ј що в њњ житт≥ вол¤?¬давана незалежн≥сть, що не п≥дкр≥плена н≥ чим!
¬она знову тихо посидить б≥л¤ в≥кна, послухаЇ музикуЕ.ћожливо, цього разу не щось сопливе, а навпаки!≤ знову пов≥рить в те, що потр≥бно вм≥ти чекати! ¬она ж в≥льна ≥ зум≥Ї дочекатис¤ !“а вол¤Е.¬ол¤- це розк≥ш, котру не кожен може соб≥ дозволити( ќ. Ѕ≥смарк!) ј незнайомка можеЕЕ.ох ¤к може!≤ не лише дозволити! Ќезнайомка зобов`¤зана в≥рити в те, що вона зобов`¤зана бути в≥льною!
јдже в≥ра найб≥льше скр≥плюЇ струни душ≥ЕЕ.ѓњ душ≥Е.¬она таЇмно спод≥ваЇтьс¤, що не т≥льки њњ.
“ихо сказала соб≥: У я буду в≥рити!ї ≥ заплющила оч≥.
ћороз, ожеледиц¤, слизьк≥ дороги ≥ ¤к насл≥док б≥льше авар≥й на дорогах, нещасних випадк≥в на тротуарахЕЕјле разом ≥з тим веселих та енерг≥йних молодих людей, ¤к≥ намагаютьс¤ передати св≥й драйв вс≥м, хто знаходитьс¤ поруч, маленьких д≥ток, ¤к≥ ласкавим голосочком або ж наказовим тоном звертаютьс¤ до своњ батьк≥в: Ђ “ату, покатай мене!ї ј щаслив≥ батьки ≥з рад≥стю йдуть на поступки своњм капризним д≥т¤м ≥ в≥д того почуваютьс¤ найщаслив≥шими у св≥т≥!
¬она посп≥шаЇЕЕЕЌе тому, що посп≥шають вс≥ ≥ не тому, що не встигне! ј тому, що за двадц¤ть хвилин њй потр≥бно бути на робочому м≥сц≥ ≥ щиро ус≥м посм≥хатис¤! Ќезнайомка у б≥л≥й курточц≥, б≥леньких черевичках ≥з усм≥шкою на обличч≥, зупинила маршрутку 17 ≥ швидко застрибнула у той новий прсот≥р часуЕј ви н≥коли не думали, що у маршрутному такс≥ зовс≥м ≥нший вим≥р часу.“ак, ≥нший! Ќеподал≥к в≥д нењ знаходивс¤ чолов≥к, ¤кий голосно розмовл¤в по телефону, поруч сид≥ла д≥вчина рок≥в 15- ти ≥з кимось тихенько фл≥ртувала знову ж таки по телефону, а через два м≥сц¤ ¤кась дитинка голосно викликувала: Ђ ћамо, мамо, ¤ не хочу до тьот≥ Ќад≥ в гост≥! я хочу додому!ї ¬перта дитина наст≥льки , вочевидь, роздратувала, свою маму, що та нарешт≥ мовила: Ђ “и заткнешс¤ нарешт≥ чи н≥? ≤ дит¤ розплакалос¤.“а так голосн о, що аж вс≥ аж перегл¤нулис¤ у маршрутц≥.„олов≥к знову ж таки голосно доказува комусь: У “а в≥ддам ¤ тоб≥ грош≥! “и ж сам бачиш, ж≥нка в мене хвора!’ай п≥дл≥куЇтьс¤ трохи, а там побачимо! ƒв≥ст≥ долар≥в не так уже й багато!ї Ѕуло пом≥тно, що коли чолов≥к згадав про хвору ж≥нку, у нього одразу ж зм≥нивс¤ голос! ¬она в≥дчула ¤кусь дивну р≥ч ≥ у¤вила себе через рок≥в двадц¤ть ≥з трьома д≥тьма та турботливим чолов≥ком..а пот≥м, вдивл¤ючись у малюнки ћороза- художника, знову ж побачила ще одну картину- ¬она намагаЇтьс¤ вирватис¤ ≥з сильних рук свого чолов≥ка, поруч плачуть д≥ти, а в≥н все б≥льше скручуЇ њй руки! як вогнем обпекло!Ќ ал¤кана молода незнайомка в≥дхилилас¤ в≥д в≥кна ≥ знову повернулас¤ у вим≥р часу маршруткиЕ.Ћише обережно знову погл¤нула у в≥кно ≥ саме тод≥ покл¤лас¤ соб≥: Ђ я н≥коли не вийду зам≥ж! Ќе народжу д≥тей! Ќе стану рабинею!ї
¬она знову пом≥тила юну д≥вчину 15-ти рок≥в, ¤ка вже тепер голосно см≥¤лас¤ ≥ повторювала: Ђ Ќу ¤ка ж ¤? яка? —кажи мен≥, м≥й котику?ї
Ђ отику,- подумала про себе незнайомка, а через рок≥в п`¤ть, коли ви одружитесь ≥ в≥н зробить тебе своЇю власн≥стю, ти теж його називатимеш котиком? „и котом? отищем?ї
–оздратован≥сть охопила молоду особу ≥ вона голосно мовила до т≥Їњ юнки:
- ƒ≥вчино, а чи не могли б ви тих≥ше вир≥шувати своњ особист≥ проблеми, а не на весь салоЌ?
- ѕроблеми?- перепитала молода особа,- у мене н≥¤ких проблем! я Цщаслива! ј от у вас, схоже, проблеми! “а ще й ¤к≥!
÷≥ слова стали останн≥ми у њхн≥й не дуже дружн≥й дорожн≥й бес≥д≥. Ѕо вона, тобто незнайомка не знала, що сказати! ј що сказати, коли тоб≥ правду в оч≥ говор¤ть? ЌемаЇ що сказати.
“ак, у нењ проблеми.≥з самою собою,≥з смореал≥зац≥Їю, ≥з ц≥нност¤миЕЕ..ƒл¤ ≥нших- це- не проблеми, а от дл¤ нењ- ще й ¤к≥!ѕричањвшись знову до в≥кна, незнайомка поринула у своњ спогади.ѓх було чимало. як, мабуть, ≥ в кожноњ людини. “а насамперед пригадавс¤ той день, коли вона вперше прињхала в Ћуцьк.! ¬се було таким омр≥¤ним, багатооб≥ц¤ючим, що здавалос¤, ¤к у тому в≥рш≥- Ђ рила маЇш, але не л≥таЇ ш!ї ≤ тод≥ незнайомка вир≥шила дл¤ себе- Ђ буду л≥тати! Ѕуду!ї
ўаслива д≥вчина ще чотири роки тому посп≥шала у зовс≥м новий дл¤ нењ св≥т ≥з над≥ЇюЕЕ.≤ над≥¤ дос≥ жива! ¬она жива! ј от що залишилос¤ в≥д ц≥Їњ д≥вчини? Ќ≥чого. ¬се стало наст≥льки безглуздим ≥ непотр≥бним, але вона живе, спод≥ваючисьЕЕ..до пори, до часуЕЕ..
—лова юноњ Ђхижачкиї( по- ≥ншому вона назвати њњ не могла) змусили задуматись зновуЕ..ƒивовжно, а ¤к т≥льки вона починала думати про це все, одразу й згадувала, ¤к ще у школ≥ гордо за¤вл¤ла: Ђ я п≥ду по трупах, ¤кщо треба буде, але дос¤гну всього, чого бажаю!ї “ака самовпенен≥сть л¤кала вс≥х њњ однокласник≥в, ≥ нав≥ть њњ р≥днихЕ.“а вс¤ ≥люзорн≥сть њњ становища випала в осад, ¤к т≥льки- но незнайомка зрозум≥ла, що Ї щось вище, що воно завжди б уде, а прожити ось просто так..це ж безглуздо! ≤ от вона шукалаЕ..зм≥нювала квартиру за квартирою, одних друз≥в на ≥нших, шукала нов≥ враженн¤ в≥д цього св≥ту! “а залишалас¤ в≥рною ≥дењЕ..≥дењ, ¤ка оживл¤ла њњ, ¤к т≥льки опускалис¤ руки, ¤к просто не хот≥лос¤ житиЕЕƒ≥вчина н≥¤к не могла зрозум≥ти, що ж це таке ≥з неюЕЕ“а по¤сненн¤ не шукалаЕ..…ого просто не було!
“а все зм≥нилос¤ в той момент, коли вона зустр≥ла њњ, а точн≥ше- њњ посм≥шку! ÷¤ посм≥шка снилас¤ њњ ночамиЕЕ.—к≥льки в н≥й житт¤ було ≥ щаст¤, окриленого любов`ю, знову ж таки любов`ю до житт¤, ¤коњ не було в незнайомки! —аме в той момент њњ житт¤ докор≥нно зм≥нилос¤ назавжди. ќсь тод≥ воротт¤ назад не було.
оли незнайомка роздратовано спогл¤дала на вс≥х, хто знаходивс¤ поруч, вона одразу ж пом≥тила њњ - ту, що нагадала њй себе. “ак само похапцем заб≥гла у маршрутне такс≥, так само усм≥халась ¤к колись вонаЕ.“а от було в нењ щосьЕ.Ќезнайомка не могла зрозум≥ти, що це! “а одразу ж, коли д≥вчина прис≥ла б≥л¤ нењ, вона зн≥тилас¤Е.“а вже була такою веселою, життЇрад≥сною, усм≥халась ≥ звернулась до нењ:
- “ака чудова погода! ћорозець, сонечко! ∆итт¤ вируЇ навколо!
Ќезнайомка мовчала. ¬она була не зг≥дною, але не знала, що сказати. “ака любов до житт¤ њњ л¤кала. ¬она спогл¤дала на годинник ≥ думала про те, щ ще дв≥ хвилинки ≥ вона назавжди виберетьс¤ ≥з цього кл¤того простору часу! “а Ђ д≥вчина сонц¤ї ( так подумала про себе незнайомка, погл¤нувши на њњ риж≥ кудр≥ та весн¤нки зимового дн¤) продовжувала:
- ¬и н≥коли не думали, що у житт¤ немаЇ дороги назад. ™ т≥льки одна дорога, одне житт¤, Ц ≥з обличч¤ ран≥ше усм≥хненоњ Ђ д≥вчини сонц¤ї на ¤кусь мить зникла посм≥шка ≥ вона прийн¤ла вигл¤д Ђстаренькоњ бабус≥ї, ¤ка вже все своЇ прожила, ≥ лише тепер жал≥Ї про те, чого не зробила.
- јле треба його любити!- знову усм≥хнулась д≥вчина сонц¤.
Ќарешт≥ незнайомка не витримала ≥ мовила на весь голос:
- «а що його любити? «а переповнен≥ маршрутки, за байдужих людей, за те, що ти хочеш все зм≥нити ≥ не можеш?
ƒ≥вчина сонц¤ т≥льки посм≥хнулась знову ≥ тихо мовила:
- …ого можна зм≥нити! “об≥ можна.
“а раптово, ¤к т≥льки незнайомка мала б покинути цих випадкових попутчик≥в, маршрутне такс≥ потрапило у ƒ“ѕ. ѕеред ними ц≥лу дорогу плентавс¤ старий д≥дусь на воз≥. ≤ тим самим в≥н створив страшну пробку на дороз≥. артина була довол≥ ц≥кавою Ц машини ¤к т≥ черепахи, просувалис¤ одна за одною, бо не могли оминути вельмишановного гост¤ на санах зимових дор≥г у Ћуцьку. «вичайно, таку картину не часто побачиш у м≥ст≥. “а от саме цього разу ц¤ картина могла б бути чи не останньою дл¤ вс≥х пасажир≥в маршрутки п≥д номером 17. Ќа щаст¤ сполоханий к≥нь швидко заспокоњвс¤, а маршрутка лише вр≥залась в деревоЕ рик, гам≥р, перел¤кан≥ пасажири ≥ не б≥льш спок≥йний вод≥йЕ.∆ертв не було. Ћише де¤к≥ побоњ. оли люди переполохано покидали транспорт, то д≥вчина сонц¤ вс≥м квапливо допомагала ≥ незнайомк а знову подумала, що вона або божев≥льна або д≥йсно така благородна, ¤к ангел Ц Ђ –ижий ангелї!
Ќезнайомка сид≥ла поруч ≥з маршрутним такс≥ ≥ не могла п≥дн¤тис¤ ≥з лавки. —трашенний б≥ль у ноз≥Еќчевидно, що коли вона встала, щоб вийти ≥з маршрутки, то сильно вдарила ногу.
- “и ¤к?- нарешт≥ п≥д≥йшла д≥вчина сонц¤ до нењ.
- ƒ¤кую. Ќога трохи болить! ј ти?
- ќЕмен≥ г≥рше вже не буде! Ц усм≥хнулась вона ≥ додала:
- ƒавай ¤ допоможу тоб≥ !—хоже, що у тебе вивих.
- ƒ¤кую.,
≤ цього разу, ¤к ≥ минулого, вона спогл¤дала на д≥вчину сонц¤ ≥ не знала, що сказати.
“ак вони добралис¤ до л≥карн≥, де т≥й, що ненавидить своЇ житт¤, перев`¤зали ногу, а та, що готова в≥ддати все заради ще одн≥Їњ прожитоњ днини, лише щиро њй допомагала. ¬икликала такс≥, в≥двезла додому. Ќезнайомка д¤кувала. ћабуть, вперше в житт≥ вона зустр≥ла справжню людину, ¤к≥й можна под¤кувати. ќт тепер вона не хот≥ла прощатис¤ ≥з д≥вчиною сонц¤. ≤ коли прийшла пора прощатис¤, то нарешт≥ незнайомка наважилась ≥ мовила:
- як ¤ можу в≥дд¤чити тоб≥ за все, що ти зробила?
“а лиш тихо промовила:
- ѕросто люби своЇ житт¤! ¬оно Ц прекрасне!
- јле ж зачекайЕЕ.’оча б залиши номер телефону!
ƒ≥вчина посп≥хом записала св≥й номер незнайомц≥ у блокнот≥ ≥ попр¤мувала у св≥й св≥т.
Ќезнайомка ≥ дос≥ не могла пов≥рити у те, що сталос¤ сьогодн≥ЕЕ. оли в≥дкрила двер≥ ≥ ледве на одн≥й ноз≥ попленталас¤ до квартири, то перел¤кана подруга сто¤ла на пороз≥ ≥ шоковано спостер≥гала за нею:
- ўо сталос¤? ўо у тебе з ногою?
- ѕрив≥т. 17 в ƒ“ѕ потрапила ≥ от ¤ ногу зламала.Ѕл≥нЕ.
ѕодруга допомогла њй зручно вмоститис¤ на ст≥льчику в кухн≥ ≥ поставила чайник
- «наЇш, слова Ѕогу, що хоча б об≥йшлос¤ без жертв?ј то вс¤ке могло б бутиЕ- почала роздумувати ќксана.
- ÷еЕ..точноЕЕ..
- “а от тиЕ..¤ бачу, ¤кась занадто задумлива? “и так перел¤калась п≥ час ƒ“ѕ?
- ўо? - наче повернулась ≥з ≥ншого простору незнайомка.
- “а н≥! я просто познайомилась ≥з дивовижною людиноюЕЕ
- ’то в≥н?- швидко зметикувала ќксана.
- ј тоб≥ вже одразу- хто в≥н? ÷е не в≥н, а вона! ƒивовижна д≥вчина! я таких н≥коли не зустр≥чала! Ќаче не з того св≥ту.
- ЌуЕти теж не ≥з св≥ту цьогоЕ.“и ж сама це знаЇш!
- «наю! Ц важко з≥тхнувши, мовила вона ≥ п≥двелась, що п≥ти у свою к≥мнату.
- ј ти що чай не будеш?
- Ќ≥. ѕерехот≥лос¤.
¬же на п≥вдороз≥ њњ кульганн¤ подруга гукнула ≥з кухн≥:
- “и в пор¤дку?
- я? Ц подумала незнайомка Ђ ј хто ¤?ї
- “ак, в пор¤дку! ѕ≥ду в≥дпочину!
ѕрил¤глаЕЕ.≥ хот≥ла обдуматиЕ..все обдумати! “а день ви¤вивс¤ наст≥льки важким, що вона одразу в≥ддалась в полон сну!
ћинуло два тижн≥, можна було вже зн≥мати г≥пс. ≤ д≥вчина щиро цьому рад≥ла. ќсь тепер можна буде повернутис¤ знову до нормального житт¤. Ќу, тобто до такого, ¤к у вс≥х! ’оча ц¤ думка њњ ≥ л¤кала! ’от≥лос¤ новогоЕ..чогось нового. Ќезнайомка думала, що под≥¤ двотижневоњ давност≥ зм≥нить њњ житт¤,та н≥чого не в≥дбувалос¤. «≥бравшись у л≥карню, вже за дв≥ години д≥вчина майже впевнено крокувала вулиц¤ми Ћуцька( хоча њњ застер≥гали особливо не навантажуватись) ≥ була збентеженою ¤к н≥колиЕ.Ќа проспект≥ ѕеремоги вона зупинилаc¤ перед ювел≥рним магазином ≥ вир≥шила себе тр≥шки розвеселити. ќх ск≥льки там краси! —ловами не передати! “а одразу ж њњ увагу привернули ср≥бн≥ сережки ≥з кам≥нн¤м. ¬они так виблискували, що здавалос¤, зараз ос¤ють весь магазинчик Ђ Ђ
оли вона вз¤ла одну з них поближче, то одразу чомусь пригадала Ђд≥вчину сонц¤ї!
Ђ ÷≥каво, ¤к вона там? ’то вона? я нав≥ть не знаю њњ ≥мен≥!ї. “а тут ¤к тут з`¤вилас¤ закохана пара ≥ д≥вчина настирливо просила чи то свого хлопц¤, чи то вже майбутнього чолов≥ка, купити њй ц≥ сережки. Ќезнайомка в≥д≥йшла в≥д того м≥сц¤, де була закохана пара ≥ спогл¤дала на ситуац≥ю збоку. ¬она ладна була вбити цю д≥вчину, ¤к≥ н≥ за що ≥ н≥ про що вимагала в≥д свого хлопц¤ ц≥ коштовност≥.
ќй не любила вона тих др≥бних д≥вчатЕ.. Ђ÷е, щоб дозволити соб≥ просити у свого хлопц¤ подарунок, та й взагал≥ в когось щось просити! ÷е нечувано ≥ небачено!ї
оли вийшла на подв≥р`¤, то в≥дчула ¤кусь морозн≥сть ≥ вир≥шила все- таки, що героњзму на сьогодн≥ достатньо ≥ потр≥бно њхати додому. ≤ знову цей незв≥даний прост≥р часу, ¤кого вона в≥д недавнього часу побоювалась. “а в≥дчутт¤ЕЕ.в≥дчутт¤..¤кого вона побоювалась найб≥льше, посилилос¤ в њњ серц≥ЕЕ.. „омусь, не знаючи сама дл¤ себе, д≥вчина њхала у маршрутц≥ номер 15 ≥ згадала своЇ перше коханн¤. “ого хлопц¤, ¤кий зустр≥чавс¤ ≥з њњ подруг ою,а вона була т≥Їю Ђ третьоюї зайвою. ÷ей шк≥льний важкий пер≥од н≥¤к не може зникнути ≥з њњ серц¤. “а це не було ¤к у в≥рш≥ ¬. —осюри:
Ђ“ак н≥хто не кохав. „ерез тис¤ч≥ л≥т лиш приходить под≥бне коханн¤.ї
ѕросто осад на душ≥ не даЇ спокою, ≥ через це вони ≥з подругою не сп≥лкуютьс¤ вже п`¤ть рок≥в. јле чому це згадалос¤ њй саме зараз, тут? Ќезнайомка намагалас¤ в≥д≥гнати ц≥ думки подал≥ ≥ прокручувала в своњй голов≥ ¤к≥сь нев≥дом≥ слова:
ƒуша ЇднаЇтьс¤ з душею,
як цукор розчин¤Їтьс¤ у кав≥,
“а ти не можеш бути з нею,
Ѕо вс≥ слова твоњ лукав≥1
ўо це? ¬она писала в≥рш≥ у школ≥ЕЕ..јле давно не було ось такого! –аз, ≥ все! Ќаче хтось диктував њй ц≥ слова. Ќаче хтось диктувавЕЕ..ќзирнулас¤ навколоЕЋише заклопотан≥ , втомлен≥, виснажен≥ або ж навпаки ≥з п≥днесеним настроЇм, ейфор≥Їю люди, ¤ким абсолютно байдуже до нењЕЕ..“а хтось бувЕЕЌаче хтось був поруч. ≤ тод≥ незнайомка вир≥шила обернутис¤Е..ћолодий юнак ≥з голубими очима вже давно спостер≥гав за д≥вчиною, ≥ незнайомц≥ в≥д цього було н≥¤ково, ≥ водночас так легко ≥ добре. ƒ≥вчина пом≥тила його прекрасну статуру, гарн≥ голуб≥ оч≥ та св≥тле волосс¤. Ђяк ангел ЕЕ- подумала вона, - знову ангел! “≥льки це не рижоволосий, а справжн≥с≥нький ¤нгол. ’лопець не в≥дводив очей вб≥к, вона такожЕ“а раптово д≥вчина прийшла до пам`¤т≥ ≥ повернулас¤ назад, усм≥ хнувшись кутиками губ незнайомцю. ’лопець це пом≥тивЕ.≥ теж усм≥хнувс¤. «а в≥кном проб≥гало житт¤Е.ћайор≥ли вогн≥ на ¤линц≥ в центр≥ м≥ста,¤ку ще не встигли роз≥братиЕ.Ѕув к≥нець с≥чн¤Еј ¤линка ≥ надал≥ надавала ¤когось незвичайного в≥дчутт¤ св¤та,хоча вже ≥ Ќовий –≥к, –≥здво, ¬одохреща Ц все позаду. Ќезнайомка спогл¤дала у в≥кно ≥ не знаючи ¤ким чином, та вона хот≥ла знову сп≥ймати погл¤д красивого янгола. ≤ њй це таки вдалос¤. ’лопець сто¤в позаду нењ ≥ дививс¤ туди ж, куди вона. р≥зь своЇ в≥дображенн¤ у в≥кн≥ вона в≥дчула,¤к в≥н вивчаЇ њњ ≥ усм≥хаЇтьс¤. «нову посм≥шка, поворот до салону ≥ поверненн¤ на попереднЇ м≥сце. “аким був сценар≥й дл¤ них обох за п`¤ть хвилин, впродовж ¤ких молод≥ особи знайомилис¤ погл¤дами, вивчали одне одного, начебто готуючись до чогосьЕ.ѕри цьому обоЇ не були знайомими до цього часу. „и Ц були?
Ђ«авжди було ≥ буде Ц «а ≥ ѕроти! ≤ коли «а починаЇ перемагати, то ѕроти одразу ж робить все можливе, щоб воно програло. ѕриходить на допомогу –озум ≥ —ерце, намагаючись застерегти њх( тобто «а ≥ ѕроти), що ц¤ боротьба не маЇ н≥¤кого сенсу,≥ це все придумали люди, щоб њм було ц≥кав≥ше жити. ѕроблем у людей немаЇ. Ћюди њх створюють сам≥.ї
- ј ¤к жити без проблем? ѕросто так, не задумуючись, н≥ над чим? “о х≥ба ж це житт¤?- запротестувала незнайомка на пар≥ з пол≥толог≥њ, коли —ерг≥й ѕетрович доказував, що людина Ц най егоњстичн≥ша ≥стота на «емл≥. ўо вс≥ люди Ц расисти, бо њм було б не дуже приЇмно, коли поруч ≥з ними жили б цигани чи негри!
Ќезнайомка знову запротестувалаЕЕ÷ього разу ще емоц≥йн≥ше н≥ж будь- колиЕз нею так в≥дбувалос¤ завжди, коли њй чи¤сь думка здавалас¤ хибною,≥ вона на все мала свою думку. ќтака соб≥ бунтарка!
- ќт д≥вчата, у¤в≥ть соб≥ ситуац≥ю: хтось ≥з вас живе в сил≥. ≤ ви прињхали додому в село ≥з негром.! як би вас зустр≥ла ваша мама? „и такого щаст¤чка вона хот≥ла дл¤ своЇњ донечки?
¬с≥ в аудитор≥њ зах≥х≥кали. Ћише незнайомка серйозно промовила:
- ј чому б ≥ н≥? Ќегри теж люди! ≤ хлопц≥ там гарн≥ЕЕякби ¤ виходила зам≥жЕЕ.але ¤ н≥коли зам≥ж не вийду, то б вийшла за негра! “о украњнських хлопц≥в немаЇ нормальних!
- “а ви що? ¬и так думаЇте? ј перед вами Ц це хто?
¬икладач показав на њхню групу., де було 13 хлопц≥в. “а д≥вчину вже понесло. ќх ¤к понеслоЕЕ
- “а то х≥ба хлопц≥?- запитала чи констатувала вона зопалу.
«алишаючись ≥ так ворогом номер 1 дл¤ вс≥х хлопц≥в чи т≥льки на факультет≥, њй було байдуже, що вони про нењ думають.
¬ир≥шивши ≥з подругою на перерв≥ попити кави, Ќезнайомка продовжувала розпов≥дати ат≥ про те, ¤к вона познайомилась ≥з ƒ≥вчиною сонц¤, пот≥м про маршрутку ≥ про те, що це все не просто так. “а ат≥ було байдуже. ¬она т≥льки повторювала:
- јга, так,такЕ..
- ать, ти мене не слухаЇш?
- —лухаюЕЕпросто ц≥ твоњ божев≥льн≥ розпов≥д≥Е..
- ўо в них божев≥льного?
- Ќе знаю. я не в≥рю в це все.
ƒ≥вчата посп≥шали в аудитор≥њ, бо нестерпний холод не давав можливост≥ дихати.
оли вони знаходились на першому поверс≥, допиваючи свою каву, то раптово незнайомка почула довол≥ знайомий голосЕЕ.ќбернулас¤Е..≥ побачила ту, що називалаї –ижоволосим ¤нголом!ї ¬она ≥з подругою проходила недалеко в≥д них ≥ голосно про щось розпов≥дала.
Ќезнайомка нервово запитала атю:
- ать, а ти знаЇш цю д≥вчину?
- јЕ.ўо? Ц д≥вчина погл¤нула на ту, що незнайомка назвала њњ д≥вчиною —онц¤.
- “акЕце ≥з третього курсуЕЕ.ћи њй ще грош≥ збиралиЕЕ.бо вона важкохвора! Ц сумно промовила ат¤.
- ¬ажкохвора? оли збирали? Ц спантеличено почала запитувати д≥вчина.
- ќЕ.та ти ¤к завждиЕн≥чого не пом≥чаЇш ≥ нав≥ть не знаЇш, що ≥з людьми, ¤к≥ тебе оточують.
- ать, перестань! ƒавай по сут≥!
- “а м≥с¤ць тому вс≥ говорили, що њй потр≥бн≥ грош≥ на л≥куванн¤Еще була не останн¤ стад≥¤ раку!
- ј тепер?
- ј тепер вочевидь не говор¤ть! Ќе допомогла њй х≥м≥¤. як ≥ б≥льшост≥ не допомагаЇЕ..
- “обто њйЕЕ.“о вонаЕЕ. Ц незнайомка п≥д≥йшла до дзеркала ≥ нал¤кана подивилась туди, де вона , можливо,≥нша! “а там була бл≥да постать худорл¤воњ д≥вчини ≥ з темнокаштановим волосс¤м,очима хамелеончика, витонченими рисами обличч¤ та сильно нафарбованими в≥¤ми ( у нењ це добре виходило). Ћише погл¤дЕ.був збентежений чи то нав≥ть перел¤каний ¤к н≥коли!
- „ому ¤ цього не знала? „ому ¤ њњ не пом≥чала?
- Ѕо ти н≥коли ≥ н≥кого не пом≥чаЇшЕ.. Ц знову продовжувала свою тему ат¤, Ц живеш у ¤комусь своЇму св≥т≥ ≥ не знаЇш, що робл¤ть звичайн≥ смертн≥.
- ѕерестань! Ц Ќарешт≥ не втрималась незнайомка, Ц досить мен≥ цим дор≥кати!
¬она любила самотн≥сть, не зважала на ≥нших ≥ н≥коли не тратила час на пуст≥ розмови чи обговоренн¤ когось або про щосьЕ..јле цього разу в≥дчула себе винноюЕ. ¬инною у тому, що не знала про нењЕЕ..¬она вважаЇ њњ –ижоволосим янголом, Ђд≥вчиною сонц¤ї, людиною,¤ка любить житт¤Е.≤ втрачаЇ йогоЕЕ¬ будь-¤ку секунду воно може об≥рватис¤ отак простоЕ..ќсь до чого ц≥ вс≥ слова Ц Ђтреба любити житт¤ ≥ ц≥нувати кожну хвилину, кожен день!ї ≤стинаЕ..¬она таки дл¤ вс≥хЕ..≤ вона таки Ї, бо Ц по- ≥ншому н≥¤к!ѕравда у кожного сво¤Е.ƒл¤ шукача ≥стини нема н≥чого краще самоњ ≥стини, ≥ не сл≥д нехтувати ≥стиною ≥ звисока дивитис¤ на тих, хто њњ висловив або передав: ≥стиною н≥ког о не можна принизити Ц навпаки, ≥стина облагороджуЇ кожного.
≤ њњ також? Ќ≥, њњ караЇЕЕ араЇ за те, що живе у своЇму св≥т≥, думаючи, що у нењ найжалюг≥дн≥ше житт¤, не живе, а ≥снуЇЕ.≤ в цьому ≥ правда,≥ ≥стинаЕ. “а варто озирнутис¤ навкруги, незнайомко? “и щаслива, бо ти маЇш його Цоте житт¤Е≥ н≥хто на нього не заз≥хаЇ! ј у рижоволосого янгола його немаЇ!
ѕополотн≥лаЕ.поб≥л≥лаЕнезнайомка вмивалас¤ холодною водою в ун≥верситетськ≥й вбиральн≥ ≥ хот≥ла прийти до т¤миЕўо вона робить? як вона живе? ого вона звинувачуЇ? Ќе треба н≥кого звинувачувати, а просто жити, насолоджуватись, рад≥ти кожн≥й секунд≥, кожн≥й перестр≥чн≥й людин≥, всьому доброму ≥ поганомуЕЕ..ѕросто Е. ожен помираЇ. ѕомираЇ колисьЕЕ.. јле не кожен насправд≥ живеЕ.«найома ≥з паралельноњ групи п≥д≥йшла до нењ ≥ намагалась чимось допомогтиЕ“а от чим тут допоможеш? ’оча вона щиро намагалас¤. ƒл нењ, це, мабуть, також зарахуванн¤ у добр≥ справи.
Ќезнайомка чемно п≥дн¤лас¤ ≥ под¤кувала. “а перед тим, ¤к покинути вбиральню, д≥вчина знову погл¤нула на себе у дзеркало ≥ голос ≥з голови прозвучав так ч≥тко ¤к н≥коли:
- ’то Цти? Ќезнайомко?
ƒ≥вчина, що поруч, вже не пом≥тила н≥чого дивного ≥з боку незнайомки, ≥ та попр¤мувала куди ≥ ран≥ше хот≥ла!
ƒивний сон њй приснивс¤ т≥Їњ ноч≥. Ќаче вона стоњть на мосту( на своЇму улюбленому п≥шоходному мосту,побудованому недавно, що з`Їднував наче два св≥тиЕ.два св≥ти цього старовинного Ївропейського м≥ста Ћуцьк Цв≥д зал≥зничного вокзалу до ринку ¬аршавський) ≥ поруч б≥л¤ нењ непом≥тно то з`¤вл¤Їтьс¤, то зникаЇ хлопець, обличч¤ ¤кого њй довол≥ знайомеЕ—початку в≥н штовхаЇ њњ,а вона, пручаючись, намагаЇтьс¤ вив≥льнитис¤ ≥з його м≥цних рук,а пот≥м падаЇЕ.ЋетитьЕЕ≥ знову ж таки р¤туЇ њњ в≥н..Ќезнайомець!
¬она сто¤ла на мосту ≥ намагалас¤ в≥дчути житт¤Е”с≥м своњм ЇствомЕ.до останньоњ кровинки, останньоњ к≥сточкиЕЕ.’олодне морозне пов≥тр¤ проймало наскр≥зь, ≥ здавалос¤, що вона не в≥дчуЇ рук, н≥г..не може мовити н≥ словаЕЕ.¬она хот≥ла в≥дчути житт¤ уповн≥й лиш дл¤ того, щоб зрозум≥ти,¤к це Ц любити його ≥ втратити? Ѕажала в≥дчути й те, що –ижоволосий ¤нгол! „и вдалос¤? ћабуть таки такЕЕ.–озплющила оч≥ лише тод≥, коли в≥дчула ¤кийсь теплий подих на губахЕЕЌаче намагаючись в≥дв≥дати св≥т Ќ≥рвани, незнайомка попросту хот≥ла забрести туди, куди й можливо не сл≥д смертним звичайним, так коли в≥дкрила оч≥, то думала, що спитьЕ..
расивий юнак, ¤кого бачила у маршрутц≥ ≥ про себе прозвала Ѕ≥лим янголом, ¤кий приснивс¤ њй т≥Їњ ноч≥, сто¤в перед нею у ц≥лком реальн≥й подоб≥.
- “и Ц справжн≥й? Ц це було перше, що вона його запитала, було дивним, та хлопець не розгубивс¤ ≥ начебто пожартував ≥з нею.
- “ак, справжн≥й! Ц мовив в≥н ц≥лком спок≥йно.
- ј ти?
- я..¤Е. Ц розгубившись у т≥й ситуац≥њ, в ¤ку вона втрапила, д≥вчин в≥дпов≥ла:
- я теж!
- ≤ слава Ѕогу! ј то ¤ подумав, що ти мен≥ насниласьЕЕ..
- “и серйозно? Ц на т≥й сам≥й нот≥ серйозност≥ продовжувала д≥вчина.
“од≥ хлопець голосно розсм≥¤вс¤.
- Ќу ти й кумедна! —тоњш тут соб≥ одна, заплющила оч≥ та ще й в такий морозЕ.
ƒ≥вчина зрозум≥ла його грайливий настр≥й ≥ це њй вкрай не сподобалось.
- Ќу ≥ стою! —права мо¤!
- ≤ не холодно тоб≥? „и тебе любов гр≥Ї до коханого?
- Ќе гр≥Ї! Ц р≥зко випалила д≥вчина,- ¤ ≥з ћорозом дружу!
- јааааааЕ..а знаЇшЕти ≥з казкиЕЕЕ
- ≤з казки? ≤з ¤коњ казки? Ц незнайомка ≥ тепер сама заплуталась.
- Ќ≥ з ¤коњ. ѕросто ≥з казкиЕЌе ѕопелюшка ≥ не принцесаЕ..не Ѕ≥лосн≥жкаЕа просто незнайомка на мостуЕ.
- ’м, Ц а ти,¤ бачу, вм≥Їш гарно говорити! ћабуть, добре д≥вчатам м≥зки пудриш? Ц констатувала д≥вчина.
- “а нормально! ќт ≥ незнайомц≥ ≥з њњ власноњ казки теж запудрю!
- ј незнайомка на таке не ведетьс¤ЕЕ.
ёнак знову розсм≥¤вс¤Еƒ≥вчина бачила перед собою красивого хлопц¤ ≥з св≥тлим волосс¤м та блакитними очима, неперевершеною посм≥шкою та стильно од¤гненого ≥ думала про те, що йому потр≥бно в≥д нењ Ц Ќезнайомки? ј, можливо, це справд≥ випадков≥сть, адже тут ходить ст≥льки людей пом≥ж нимиЕ ст≥льки знайомихЕ.
- ј на що ж вона ведетьс¤?
- Ќ≥ на шо! Ц ¤кось по- простацькому ≥ досить спок≥йно, потупивши оч≥ в землю, в≥дпов≥ла д≥вчина. ¬она в≥дчувала, ¤к њњ щоки терпнуть в≥д морозу ≥ вона нав≥ть не в≥дчуваЇ рук, н≥гЕЕ.Ќе тому, що була наст≥льки заглибленою в себе..а лиш тому, що не дружить вона н≥ з ¤ким ћорозом ≥ дуже змерзла. ’лопець це пом≥тив.
- ќй бачу, що тво¤ дружба ≥з ћорозом зовс≥м невдала. “и геть замерзла! …демо з≥гр≥Їмось у ¤кусь кафешку!
- Ќ≥, д¤кую, Ц зн≥¤ков≥ло розпочала вона, в≥дчуваючи себе ¤кось некомфортно у його присутност≥. ƒ≥вчина обернулас¤, щоб ≥ти в ≥ншу сторонуЕ..
- я напол¤гаю.. Ц хлопець раптово схопив њњ н≥жно за руку, що вона нав≥ть кр≥зь печатки ≥ сильний холод в≥дчула його теплий та н≥жний дотик руки ≥ повернув до себе.
- ƒай мен≥ п≥в години. ѕ≥в годинки в≥д тебе н≥куди не втечеЕ
ƒ≥вчина сто¤ла ≥ надал≥ мов вкопана. јле пот≥м промовила:
- ƒобре! „ас п≥шов!
—м≥Їтьс¤ той, хто см≥Їтьс¤ останн≥йЕЕЕјле от чи см≥шно йому Цостанньому? „и њй Ц останн≥й? оли залишаЇшс¤ сам ≥з собою, то см≥¤тис¤ чомусь зовс≥м не хочетьс¤ЕЕј швидше за все, що навпаки Цплакати! –ижоволоса красун¤, ¤ка була неординарноњ зовн≥шност≥ та ≥з дитинства непосидючою та безтурботною д≥вчинкою, ¤ка так любила все, що њњ оточувало навкруги, ¤ка сприймала все на льоту ≥ так мр≥¤ла про навчанн¤ закордономЕ. Ђ ƒесь п≥сл¤ курсу третього поњду у —Ўј ≥ буду там навчатис¤ ≥ жити!ї
ћр≥њЕЕќхЕ.як вони нас п≥днос¤ть до небес! “а ≥нод≥ так високо, що коли падаЇш, то можна розбитис¤ насмертьЕЕ..“а вона не л≥тала так високо, щоб розбиватис¤, а просто жила! ∆ила! ј не ≥снувала!÷¤ юнка була ≥з сер≥њ тих,що хочуть все ≥ одразу. јле при цьому залишалась ≥з своЇю дит¤чою нањвн≥стю ≥ вперт≥стюЕ
–иж≥ кудр¤шки спадали з њњ плечей ≥ п≥дкреслювали ф≥гуру, надаючи њй ще б≥льшоњ привабливост≥. Ѕатьки пишалис¤ розумною та красивою дочкою, друз≥ вважали њњ душею компан≥њ, а њњ хлопець кл¤вс¤ њй у в≥чному коханн≥Е.“а це було два м≥с¤ц≥ томуЕЕƒо початку к≥нц¤.
“ихий гам≥р на кухн≥....¤к наче хтось ≥ щось намагаЇтьс¤ приховати.......пош≥птуванн¤ у власн≥й квартир≥?як це не було схоже на нењ? “а год≥ думок, потр≥бно д≥¤ти. ѕ≥д≥йти до них ≥ мовити Ц¤ все знаю! √од≥ приховувати! ѕросто посм≥йте це сказати, бо ¤ н≥коли не зможу сказати вам, що ¤ все знаю!< /span> «акусуючи губу, јнжел≥ка сто¤ла б≥л¤ кухн≥ за прикритими дверимаЕ¬она н≥¤к не наважувалас¤ вв≥йти! ћати тихо ридала, тримаючи у руках результати анал≥з≥в, де було чорним по б≥лому написано, що х≥м≥¤ не допомогла! урс л≥куванн¤ зак≥нчивс¤. «деб≥льшого, коли пац≥Їнти чують ц≥ слова, то рад≥ють, адже можна вже поњхати додому, перестати вживати р≥зн≥ л≥киЕЕ.ј от ” нењ була ≥нша ≥стор≥¤Е.Ќе зовс≥м ≥з хорошим зак≥нченн¤м, а точн≥ше Ц ≥з зовс≥м нехорошим. ƒ≥вчина тод≥ так ≥ не наважилас¤ п≥д≥йти до батьк≥в.“а вони це зробили першими одразу ж через два дн≥ п≥сл¤ њхньоњ розмови на кухн≥.
«авжди здавалас¤ см≥ливою, розважливоюЕЕ..“а в так≥й ситуац≥њ найсм≥лив≥ш≥ стають найслабшими. ÷е охопилп јнжел≥ку такожЕ.—початку вона все сприйн¤ла спок≥йно,а пот≥м ≥з кожним днем ставала все б≥льш роздратованою..ќдного разу закрилас¤ у ван≥й ≥ довго плакала, шукаючи в≥дпов≥д≥. ѓх не було! Ќ≥кого не було! “од≥ вир≥шила, що буде житиЕЕ.∆ити ¤к н≥коли ран≥шеЕЕјле ж.вона жилаЕЕЋюбилаЕЕј тут все зак≥нчитьс¤.як страшно! ≤ моторошно.
ƒ≥вчина сид≥ла закутана у теплий плед ≥ читала книгу. Ќапод≥вана по¤ва матер≥ њњ зовс≥м не нал¤кала, а навпаки Ц обрадувала.
- ћамусю,- розпочала јндж≥, Ц ¤кже ¤ тебе люблю!
- ј ¤Е..“и Ц дл¤ мене все!
лубок, що застр¤г у горл≥, ¤к мати це сказала, не дававзмоги мовити н≥ слова ≥ матер≥ , ≥ доньц≥. “а раптово порушила цю страшну тишину ј нжел≥ка ≥ тихо сказала:
- ћамо, ¤ так мало зробила в цьому св≥т≥!
∆≥нц≥ хот≥лось сказати Ц ти ще встигнеш, на ¤кусь мить залишивши позаду сувору реальн≥сть. “а ¤к добре, що вона повернулась. Ѕо це, мабуть, дуже розхвилювало б јнжел≥ку.
- ” кожного сво¤ дорогаЕ¤ готова в≥ддати своЇ житт¤ взам≥н на твоЇЕ
- ћам, мамЕ Ц нарешт≥ розридалас¤ д≥вчина, -в мене нема силЕкраще б померти пр¤мо тут ≥ заразЕ.
- ƒонюЕмо¤ЕдонюЕ¤кби ж ¤ могла забрати тв≥й б≥ль...¤кби ж ¤ моглаЕ Ц знову повторювала виснажена мати.
оли ж даЇтьс¤ молод≥й людин≥ час дл¤ того, щоб вона подумала ≥ вир≥шилаЕ.то одразу ж постаЇ тис¤ча проблем, питань, ¤к≥, здавалос¤ б, будуть пересл≥дувати в≥чн≥стьЕЕ.“а коли у молодст≥ немаЇ часу( як це так не маЇ? „ас Ї у вс≥хЕ) “а у молодост≥ –ижоволосоњ красун≥ часу немаЇЕ.немаЇ виборуЕ.як у ф≥льм≥ Ђ „асї, де м≥ра вартост≥ Ц не грошов≥ купюри Ц доларики, Ївро, гривн≥, а час! „ј—! ќдна людина боњтьс¤ не встигнути зробити все за своЇ житт¤, ≥нша ж нав≥ть над цим не задумуЇтьс¤Е≤ отак проходить всеЕпогане ≥ хорошеЕсправжнЇ ≥ нереальнеЕ.найприЇмн≥ше ≥ найжахлив≥шеЕ”се минаЇЕ..«алишаютьс¤ люди. ј пот≥м вони помирають, ≥ от тод≥ залишаютьс¤ Цспогади, ¤к≥ незвичайною силою намагаютьс¤ нас утримати тут - у цьому св≥т≥! ≤ до останнього подиху вони нас тримаютьЕ..вони нас зц≥люютьЕ.ј декого позбавл¤ть останньоњ над≥њЕ..
јнжел≥ц≥ чомусь раптом пригадалос¤, ¤к у п`¤тир≥чному в≥ц≥ вона, гул¤ючи разом ≥з батьками натрапила на циганку, ¤ка сказала дивну тод≥ р≥ч:ї янголи надовго у цьому жорстокому св≥т≥ не затримуютьс¤!ї
Ѕатьки на це лише розсм≥¤лис¤ ≥ пройшли мимо. ј от д≥вчинка все запам`¤талаЕ..≤ лише тепер подумала про те, що краще б вона не була тим янголом. ¬с≥ у груп≥ знають, що вона важкохвораЕ.≤ в≥д цього њй не легшеЕ.якусь жал≥сть вони висловлюють,а вона лиш на це посм≥хаЇтьс¤, начебто не пом≥чаЇ особливого ставленн¤ до себе.
≤нод≥, залишаючись на самот≥, д≥вчина просить у √оспода Ѕога прощенн¤ за те, що не встигла зробити..“а чи не кожного разу њњ молитва зак≥нчуЇтьс¤ словами: Ђ„ому це з≥ мною сталос¤? „ому?ї ¬≥дпов≥дей нема. ≤, мабуть, не судилос¤ њй знати правдуЕ.бо не вс≥ створен≥ дл¤ правди. јле не янголи? оли мова йде про них, то все зм≥нюЇтьс¤ЕЌаше сприйн¤тт¤ побудоване на тому, що нас повинен хтось обер≥гати..≤ коли ти шукаЇш допомогу, п≥дтримку, ти живеш ≥з над≥Їю на те, що Ї в≥н Ц янгол Ц ќхоронець! ¬≥д цього стаЇ легше ≥ спок≥йн≥ше. ƒ≥вчина сонц¤ знала, що в≥н Ї, ≥ знала, що њњ житт¤ в≥д нього не залежитьЕ.јле в≥н допоможе њй прожити до останнього подиху у щаст≥ ≥ п≥дтримц≥ЕЕ
«асинаючи, вона думала про те, що все св≥т≥ маЇ свою ц≥ну. “а не можна купити житт¤, здоров`¤ ≥ коханн¤! «а к≥лька дн≥в вона поњде разом ≥з своњми р≥дними до иЇва ≥ , можливо, там л≥куванн¤ допоможеЕ.“а це можливо? ÷е Ђ можливої трималос¤ лише на мал≥й над≥њ,¤ка жевр≥ла у серц≥ њњ р≥дних. ’вороба прогресувала, ≥ д≥вчин≥ ≥нод≥ дуже важко було нав≥ть п≥дн¤тис¤ ≥з л≥жкаЕЕѕост≥йн≥ запамороченн¤, стреси, депресивний станЕЌамагалас¤ приховувати ¤к т≥льки моглаЕ.та от не завжди це виходило. ќдним ≥з випадк≥в було маршрутне такс≥, коли вона переконувала свою не дуже оптим≥стичну попутницю в тому, що треба ц≥нувати житт¤, допомагала в с≥м п≥д час ƒ“ѕ, а пот≥м раптово в≥дчула, що почуваЇтьс¤ зовс≥м погано. Ђ ÷¤ д≥вчина не знаЇ, що нас кр≥зь п≥дстер≥гаЇ небезпека! “реба любити житт¤ї Цзнову про це ≥з розпачем подумала д≥вчина.
“од≥ й вона пригадала,де бачила њњ! ¬она навчаЇтьс¤ на четвертому курс≥ ≥сторичного факультету!≤ зустр≥чались вони неодноразовоЕ“а от чи пам`¤таЇ вона њњЕ.ћабуть, що Цн≥! ≤ це на краще!
–ижоволосий янгол, намагаючись в≥ддатись у полон сну, звернувс¤ до м≥с¤ц¤ ≥ попросив у нього терп≥нн¤Е“≥льки дл¤ того, що не в≥ддатис¤ в об≥йми прокл¤т≥й хвороб≥!
јкуратно вигладжений ком≥рчик чорноњ рубашки, ¤ка так пасувала до його чорних брюк,≥ п≥дкреслювала його контури ф≥гуриЕЕ«вабливий погл¤д ≥ слова, ¤к≥, здавлос¤ б, готов≥ вбити насмерть Еѕодумки д≥вчина чомусь думала про того, що сид≥в перед нею ≥ н≥¤к не могла зрозум≥ти, де вони вже зустр≥чалис¤Е.–аптом вона зробила те, за що њњ ненавид≥ли вс≥ њњ друз≥ЕЕƒ≥вчина раптово задумалась. ѓњ у¤ва дарувала просто неперевершен≥ картини ¤когось безтурботного щаст¤ ≥ спокоюЕ.Ќезв≥даного спокоюЕ.Ћегка усм≥шка, що застигла на њњ обличч≥ ≥ наче проходила кр≥зь молодика, змусила його запитати њњ:
- јуууууууууЕнезнайомко, ти де? ћоже познайомимось нарешт≥?
’лопець роздивл¤вс¤ ц≥ оч≥, що ставали враз то зеленими, то с≥римиЕ…ого приваблював њњ гострий маленький носик,а ще б≥льше- њњ чар≥вн≥ губи, ¤к≥ так хот≥лос¤ розпробувати. аштанове волосс¤, що було з≥бране у хвостик Цнадавло њй такоњ нањвност≥ ¤к н≥кому до нењЕ..
- јуЕЕЕ.- хлопець раптово вз¤в д≥вчину за руку, ≥,мабуть, лише цей жест зум≥в повернути њњ до реальност≥.
ƒ≥вчина швидко вив≥льнила свою руку ≥ промовила:
- “и щось запитував мене?
- “ак. ѕро що ти думаЇш?
¬≥дверте запитанн¤ насторожило д≥вчину та ¤к т≥льки- но вона подивилась у його голуб≥ наче океан оч≥, все зниклоЕ≤ б≥ль, ≥ тривога. Ѕули т≥льки в≥н та вонаЕ..–аптово заграла п≥сн¤ ћонте р≥сто Ђћи будемо разомї,≥ незнайомка лише тихо промовила:
- ќЕмо¤ улюблена п≥сн¤!
’лопець раптово п≥дв≥вс¤ ≥ попросив бармена у кафешц≥ зробити голосн≥ше.
ЂЕоч≥ ц≥ навпроти не мають днаЕ..твоњ оч≥ Ц море теплих сн≥вЕя Ц не один ≥ ти не однаЕя маю все, що хот≥в!....ї
- “иЕ.. Ц неспод≥вано дл¤ себе дорослий хлопець рок≥в, маючи двадц¤ть три роки,зашар≥вс¤ ≥ промовив тихо, доторкаючись до њњ руки п≥д час њхнього танцю так н≥жно, наче бо¤вс¤ нал¤кати.
- як тебе звати?
- ≤рина. ћене звати ≤рина. Ц тихо мовила вона.
- ј тебе?
- јлекс.
- ѕриЇмно нарешт≥ познайомитис¤ ≥з тобою, ≤рино!
- ћен≥ теж!
ћаг≥чна сила прит¤гувала њх одне до одногоЕ≤ було пом≥тно, що ≤рина јлекса знаЇ вже дуже давно, а це просто лише ще одна зустр≥ч! ≤рин≥ в≥н здававс¤ дуже знайомимЕ≤ до болю р≥дним та близькимЕЌе знаючи чому, та д≥вчина п≥дсв≥домо ≥ водночас ц≥лком св≥домо в≥ддалась своњм в≥дчутт¤м, пов`¤заним ≥з јлексомЕѓй було ≥з ним спок≥йно ≥ затишноЕ..’лопець об≥ймав д≥вчину н≥жно за тал≥ю, наче бо¤вс¤ њњ нал¤катиЕ¬она ж вимагала в≥д нього б≥льшого, сама цього не бажаючиЕ.–аптово хлопець подививс¤ њй у в≥ч≥ ≥ н≥жно доторкнувс¤ до губЕд≥вчина на це заплющила оч≥ ≥ поринула у св≥т незабутн≥х враженьЕу св≥т чогось нев≥домого ран≥ше дл¤ нењ..у св≥т любов≥!
¬они ще довго гул¤ли мороз¤ними вулиц¤ми Ћуцька ≥ ≤рина не могла зрозум≥ти, що ≥з нею в≥дбуваЇтьс¤..“о поверталась до реальност≥, то немовби знову зникала разом ≥з ним у св≥т≥ ≥люз≥њЕ.“а очевидно, що њй це подобалось ≥ вона забувала про все на св≥т≥!
¬се було дуже дивно: в≥н не намагавс¤ њњ поц≥лувати, не просив типу Ђ поњхати до нього хату погр≥тис¤ї ¤к це робл¤ть б≥льш≥сть хлопц≥вїЕ¬≥н був своЇр≥дним ≥ дивнимЕ÷¤ дивн≥сть дарувала все, що було њй потр≥бно. ≤ в≥д цього ставало приЇмно ≥ водночас страшноЕ..
оли д≥вчина прийшла додому, то довго блукала ще тамЕна вулиц≥ разом ≥з јлексом..≥ не могла пов≥рити в те, що в≥дбуваЇтьс¤ ≥з нею. ЂЌеначе в казц≥ї Ц промайнуло в њњ голов≥Ета це швидко минуло, ¤к т≥льки д≥вчина зайшла в контакт ≥ побачила у за¤вках в друз≥ ѓѓ Ц –ижоволосого янгола!
≤рина одразу ж долучила њњЕ.≥ хот≥ла написати, але не знала що. ўо говор¤ть у ситуац≥¤х, коли знають, що людин≥ залишилос¤ зовс≥м мало часу? ¬она не знала. ≤ не доводилось њй ≥з цим зустр≥чатис¤ ран≥шеЕ
¬в≥вши в гул≥ Ђзахворюванн¤ на ракї, вона з≥ткнулас¤ найперше ≥з запропонованим Ц„ума 21 стол≥тт¤. ! ÷е л¤калоЕ.ѕеречитала одну, другу, третюЕ..¬с≥ статт≥ були чимось схожимиЕ.≤ п≥сл¤ останньоњ зам≥тки д≥вчина зрозум≥лаЕ÷≥ вс≥ статт≥ були схож≥ в≥дчаЇмЕ.≥ болемЕ..Ќе довго роздумуючи, ≤рина написала јнжел≥ц≥:
- ѕрив≥т! я довго шукала тебе! –ада тебе бачити у своњх друз¤хЕя так тоб≥ ≥ не под¤кувала ¤к сл≥д тод≥ за допомогу..ћоже зустр≥немосьЕ
„ерез дек≥лька хвилин вона отримала в≥дпов≥дь:
- ѕрив≥т. я теж рада. «вичайно. ƒавай завтра б≥л¤ ÷”ћу ввечер≥ на 21 .00? “и ¤к?
- ќооЕкласно! я т≥льки Ц за!
¬≥д такого розвитку под≥й ≤ра була щасливоюЕЌарешт≥ поган≥ думки залишили њњ ≥ вона могла спок≥йно займатис¤ улюбленою справою. «нову блукали не зовс≥м пов`¤зан≥ м≥ж собою думки у њњ голов≥Е.“од≥ д≥вчина вз¤лась почитати поез≥ю Ћ≥ни остенко:
- —трашн≥ слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причањлись, коли не знаЇш, з чого њх почать, бо вже давно були уже чињмисьЕ Ц ≤з цим словами на устах та думками, що лунали в њњ голов≥, д≥вчина заснулаЕ.
Ќаступний ранок подарував дивовижну погоду, зовс≥м не схожу на зимовуЕ—онечко так пригр≥вало кр≥зь в≥кно у њњ к≥мнат≥, що д≥вчин≥ одразу хот≥лос¤ встати ≥з л≥жка ≥ попр¤мувати на подв≥р`¤. “а це було оманоюЕ.јле от чи наснилас¤ њй вчорашн¤ прогул¤нка? “а н≥Е.Ќе наснилас¤Е.≤ра усм≥хнулась сама до себе ≥ полегшено з≥тхнулаЕ.ѕ≥д≥йшла до в≥кна ≥ пот¤гнувшись, подумала про те, що њњ оч≥куЇ сьогодн≥?
¬очевидь, ¤к зазвичайЕ.ѕох≥д на париЕ.нудн≥ лекц≥њ ≥ ще туп≥ш≥ сем≥нариЕ..“а вона сьогодн≥ зустр≥не ƒ≥вчину сонц¤ ≥, можливо, јлексаЕ“а стопЕстопЕстопЕ.јлекс Ц це хлопець, ¤кого вона майже не знаЇЕ.¬они нав≥ть не обм≥н¤лис¤ номерами телефон≥вЕ.ѕро ¤ку зустр≥ч може бути мова?
ќд¤гнувши свою коротку джинсову сп≥дничку, ¤ка дарувала можлив≥сть вс≥м хлопц¤м насолоджуватис¤ њњ гарними н≥жками, ≤ра зовс≥м не подумала про те, що, можливо, погода зовс≥м не п≥дходить, а лише, коли погл¤нула у дзеркало, то промовила до себе:
- Ќу що, ≤рино? «нову т≥ суки будуть витр≥щатис¤ на тебе ≥ ти н≥кому не достанешс¤! озли!
- ќ, подруго, то ти вже не встигаЇш?
Ѕуло 8. 40. ј пара розпочиналас¤ о 8. 30.
- “а н≥чого, зайдеш ефектно!
- ≤р, Ц почулос¤ ≥з сус≥дньоњ к≥мнати,- ск≥льки ти можеш розмовл¤ти сама ≥з собою?
- Ћюблю поговорить с умными людьми! √арного дн¤!
- ≤ тоб≥.
Ќе дослухавши останньоњ репл≥ки подруги, вона викликала л≥фт, натискаючи по дек≥лька раз≥в кнопку виклику, хоча прекрасно розум≥ючи, що в≥д цього час не зупинитьс¤ ≥ л≥фт швидше не прињде!
ѕоруч б≥л¤ п≥д`њзду вешталас¤ компан≥¤ ¤кихось хлопц≥в ≥ д≥вчина подумала про те, Ђ¤к≥ ж вони вс≥ непотр≥бн≥ї.
Ќа парах все здавалос¤ нудним ≥ жалюг≥днимЕЅуло дивно, чому гов≥рка д≥вчина сьогодн≥ була не особливо гов≥ркоюЕ“а всього лиш де¤к≥ здогадки њњ одногрупник≥в, знайомихЕ..≤ вони були њй абсолютно байдужими. Ћише ат¤ намагалас¤ про щось поговорити ≥з нею, але та не звертала уваги. „ому? Ѕо зробила певн≥ висновки. “≥ висновки, ¤к≥ потр≥бно було зробити давно, а не тепер. « ц≥Їю людиною в нењ не було ≥ немаЇ н≥чого сп≥льногоЕ’≥ба що лише навчанн¤..„ерез п≥втора року ≥ ц≥ ≥нтереси стануть в минулому. ƒружба перев≥р¤Їтьс¤ часом. ” когось Цтак , а у когось Цпо Ц ≥ншоу. ≤ тут н≥чого не вд≥Їш. ƒивна втома та передчутт¤ чогось пересл≥дували ≤рину впродовж усього дн¤. ѓх можна було позбутис¤ лише тод≥, коли побачити јнжел≥ку або јлекса. ѕро нього вона думала весь час. ѕро јнжел≥ку згадувала менше.
”вечер≥ ≤рина сид≥ла у своњй к≥мнат≥ перед дзеркалом у¤вл¤ла, ¤ким буде веч≥р ≥з јнжел≥коюЕ.—початку у¤вила наск≥льки та зм≥нилас¤Еадже рак так швидко ( просто годинами )зм≥нюЇ людей, а пот≥м позбулас¤ цих поганих думок ≥ швидко попр¤мувала до м≥сц¤ зустр≥ч≥ ≥з Ђ ƒ≥вчиною сонц¤ї.
јнжел≥ка ≥з нетерп≥нн¤м чекала зустр≥ч≥ ≥з ≤риною. ћенше за все д≥вчина хот≥ла думати про свою хворобу ≥ про те, ск≥льки њй з алишилос¤ ходити по ц≥й земл≥, вдихати на повн≥ груди пов≥тр¤, спостер≥гати ¤к зм≥нюЇтьс¤ житт¤ кожноњ пори рокуЕЅуло дивне в≥дчутт¤, що н≥чого не можна зм≥нити..÷е в≥дчутт¤ стало не просто в≥дчутт¤м, а наповнювало њњ зсередини кожного разу, ¤к т≥льки вона намагалас¤ щось планувати на майбутнЇЕ.Ќа р≥к, на дваЕ..ѓх у нењ не було.
Ћ≥м≥т Цце таки найг≥рша штука в житт≥. “а чому?
ƒ≥вчина ≥з рижими кудр¤ми була пом≥тною пом≥ж ≥нших д≥вчат та хлопц≥в( лише де¤ких ≥з кв≥тами), ¤к≥, вочевидь, також запланували зустр≥тис¤ б≥л¤ ÷”ћу Цхто на побаченн¤, хто у справах,хто просто такЕƒ≥йсно, п≥двеч≥р вс≥ ¤к мурахи збиралис¤ тамЕ.ћ≥сце зустр≥ч≥ зм≥нити не можнаЕ¬ центр≥ м≥ста це було найкраще м≥сце дл¤ закоханихЕякимось неймов≥рним в≥дчутт¤м романтики воно наповнювало душ≥ тих закоханих пар, що збиралис¤ там.
јнжел≥ка впевнено обернулас¤ ≥ зустр≥лас¤ погл¤дом ≥з ≤риною.
- ѕрив≥т, - промовила першою јнжел≥ка.
- ѕрив≥т,рада тебе бачити.
- ўо ход≥мо у кафе Ђ √рильї? “ам м≥й друг нас чекаЇ. ¬≥н замовив нам столик.
- ƒобре. ≤демо.
≤рина весело щебетала ≥з своЇю новою подругою про все Цнавчанн¤ в ун≥верситет≥,про т≥ ≥нтереси, ¤к≥ њх пов`¤зуютьЕѓ’ ви¤вилось багато! ≤рина, ¤к ≥ јнжел≥ка, любила побути на самот≥, почитати ¤кусь ц≥каву книгу, також музику вони слухали схожуЕќстанн≥м часом јнжел≥ка п≥дс≥ла на важкий металЕ.≤ ≤рина ≥з захопленн¤ повторювала, що вона теж.
- ƒивно, та чому ми ран≥ше не познайомились ≥з тобою..
- ≤ра, добре, що ми Цзнайом≥ тепер.
ƒ≥вчата зайшли у кафешку ≥ ≤ра очима почала шукати друга јнжел≥ки. –аптово њњ погл¤д зупинивс¤ наЕ.Ќе може бути! јлекс? ÷е Ц јлекс? „и просто схожий на нього хлопець? Ќ≥Е.÷≈ був в≥н.
- ј ось ≥ в≥нЕ Ц вказала на јлекса њњ –ижоволоса подруга. Ц’од≥мо?
≤рина не могла ступити н≥ крокуЕўо в≥дбуваЇтьс¤? як њњ бути дал≥? як поводити себе ц≥лий веч≥р?Ќайкраще було б втектиЕ≤ от уже д≥вчина розвернулась, щоб п≥ти, н≥чого не по¤снюючи нов≥й подруз≥, ¤к јлекс подививс¤ в њхню сторону ≥з такою незрозум≥л≥стю, що ≤ра просто не знала, що њй робити дал≥.
- ≤р, ≥демо! Ц знову продовжувала јнжел≥ка,- що з тобою?
- Ќ≥Ен≥Е Ц тремтливим голосом розпочала вона ≥ попр¤мувала до столика јлекса першою.
- ѕрив≥т, ¤ ≤ра.
’лопець спогл¤дав то на одну, то на ≥ншуЕ.≤ був такий же здивований, ¤к ≤рина.
- јлекс, Ц спок≥йно в≥дпов≥в в≥н ≥ подав њй руку.
“епло його руки так ≥ проймало наскр≥зь д≥вчину, та вона намагалас¤ контролювати себеЕ.
Ђ ’оч би н≥чого не пом≥тила јнжел≥ка!ї Цроздумувала д≥вчина..
Ђ я думав, що б≥льше њњ н≥коли не побачу!ї Ц дивл¤чись у в≥ч≥ ≤рин≥, в≥н був щасливий в≥д ще одн≥Їњ зустр≥ч≥ ≥з нею.
ƒ≥вчина сонц¤ усм≥хнено спостер≥гала за тим, що в≥дбувалос¤ ≥ була щасливою, що њњ кохана людина та нова подруга тепер знайом≥!
ѕ≥сл¤ ще одн≥Їњ нудноњ сер≥њ сер≥алу Ђ ѕл≥ткаркаї ≤ра думала, що про все забуде ≥ заспокоњтьс¤Е.“аке буваЇ не лише в к≥ноЕ¬ њњ реальному житт≥ склалас¤ ситуац≥¤, ¤ка не давала спокою два тижн≥. ≤ ¤кби ж то ситуац≥¤? јлекс њњ не давав спокоюЕ’оча д≥вчина не розум≥ла, про що вони можуть розмовл¤тиЕ≤ намагалась його ≥гноруватиЕ.Ќе одного вечора в≥н дзвонив у двер≥ њњ квартири, а вона знаходилась з ≥ншоњ сторони, немовби у ≥ншому св≥т≥ ≥ тихо плакала , дивл¤чись у в≥чко, ¤к в≥н просто йшов, не дочекавшись њњЕƒва тижн≥ д≥вчина не могла прийти до т¤миЕ.—п≥лкувалась пост≥йно ≥з јнжел≥кою, ≥ д≥знавалась все б≥льше про цю Ђƒ≥вчину сонц¤ї. ’л опц¤ хот≥ла стерти ≥з пам`¤т≥Е. ѕо- ≥ншому н≥¤к. ¬≥н повинен бути ≥з д≥вчиною —онц¤, ¤ка вр¤тувала њњ, ¤ка показала, що житт¤ треба любити ≥ ц≥нувати, не зважаючи н≥ на що. ÷ього не було малоЕ“а було Ђ алеї, ¤ке не давало спокою н≥ вдень, н≥ вноч≥Е≤ тим Ђ алеї був јлекс.
≤рина д≥зналас¤ ≥з розмов јнжел≥ки, що в≥н ≥з иЇва, навчаЇтьс¤ на 4 курс≥ економ≥чного факультету ун≥верситету ≥мен≥ “араса ЎевченкаЕ
ЂЕпознайомились ми ≥з ним ще, коли ¤ була на першому курс≥Е” нього родич≥ в Ћуцьку ≥ в≥н прињхав до них в гост≥ на св¤таЕя взагал≥ Цто не люблю знайомитись у н≥чних клубахЕјле це видалось на славу..ј пот≥м був м≥стЕї
оли јнжел≥ка розпов≥дала ≤рин≥ про м≥ст, вона тод≥ взагал≥ заплуталась..,як таке може бути? ” нењ ≥з ним теж був м≥стЕѕравда не той, що у нихЕ≤стор≥¤ повторюЇтьс¤Е.“реба триматис¤ в≥д нього ¤кнайдал≥Е.
- «наЇш, ≤р, ми бачимось ≥з ним дуже р≥дко, ≥ це неправильноЕ.“а оск≥льки мен≥Езалишилось недовгоЕ..то думаю, що до смерт≥ ¤ буду ≥з ним, Ц це прозвучало ¤к вирок. ≤ ≤р≥ стало моторошно.
- ўо ти таке говриш? Ц намагалсь ¤кось опанувати себе д≥вчина,- хто сказав, що тоб≥ недовго? ƒ≥агнози дуже часто бувають помилковимиЕ.
- “а от т≥льки не в моЇму випадкуЕ.
ƒ≥вчина п≥двелас¤ ≥ п≥д≥йшла до в≥кна у квартир≥ ≤рини.
- Ќе будем про погане! ќЕа ось ≥ м≥й коханий..
≤ра п≥д≥йшла до в≥кна ≥ побачила б≥л¤ такс≥ јлекса. ÷е њњ нал¤кало! ўо подумаЇ јнжел≥ка?
- я попросила його прињхати за мноюЕ.
’лопець ув≥йшов до квартири ≤рини ≥ прив≥тавшись ≥з нею,дививс¤ њй у в≥ч≥, шукаючи в≥дпов≥д≥..,“акий же погл¤д був у нењЕ.јнжел≥ка продовжувала спостер≥гати впродовж п`¤ти хвилин, а пот≥м сказала чи начебто запитала в обох:
- ¬се добре?
- “ак, все чудово, Ц першим в≥дпов≥в хлопець. Ц я б т≥льки випив кави , бо холодно дужеЕ.
јнжел≥ка звернулась до ≤рини:
- «робиш моЇму коханому кави, а ¤ поки що посп≥лкуюсь ≥з твоЇю подругою.
÷≥Їњ зустр≥ч≥ ≤ра бо¤лас¤ найб≥льше за все. Ђ «алишитис¤ удвох Ц означало дл¤ нењ Цпропастиї. јлекс цього вич≥кував останн≥х два тижн≥.
¬она мовчки робила йому каву, в≥н спостер≥гав за нею Ц кожним њњ , погл¤дом, рухом, жестомЕ…ому здалос¤, що в≥н зараз вм≥Ї читати њњ думки.
- я хочу поговорити ≥з тобою.. Ц нарешт≥ розпочав хлопець, ≥ закривши двер≥ на кухню, п≥д≥йшов до д≥вчини ≥ вз¤в њњ за руку. ƒ≥вчина хот≥ла забрати руку, та чомусь цього не зробила.
ќбернувшись до хлопц¤, вона тихо запитала:
- —кажи мен≥, чому? „ому ти тод≥ п≥шов з≥ мною? „ому ми познайомились?
- Ѕо це Цдол¤!
- ≤ м≥ст? ћ≥ст Цце також дол¤? “и там був ≥з нею, ≥ з≥ мноюЕ.≤ взагал≥ ¤к ти можеш говорити про долюЕјнжел≥ка кохаЇ тебеЕ..≤ ¤кби вона д≥зналась, то нав≥ть би ≥ м≥с¤ц¤ не прожилаЕ.
јлекс стурбовано п≥д≥йшов до в≥кна.
- ўо ти мен≥ накажеш робити? яЕми ≥з нею зараз не разомЕале ¤ не можу њњ залишитиЕ.“и розум≥Їш мене?
- “акЕ“и не маЇш права њњ залишатиЕ≤ ¤ цього не зроблю. јле чому ти тод≥ п≥шов з≥ мною? „ому ми познайомились?
- Ѕо це Цдол¤!
- ÷е Ц не дол¤! Ц нарешт≥ мало не викрикнула д≥вчина, Ц це Цбожевв≥лл¤!
- яЕ.божев≥льний, бо ¤ зустр≥в тебе! Ќ≥коли не думав, що таке буваЇ. јле ¤кщо ти хочеш, щоб ¤ тебе залишив у спокоњ, то ¤ це зроблю, щоб н≥кому не завдавати болюЕ
ћовчанн¤Е«давалос¤, що це тривало в≥чно..тис¤ч≥ думок, сл≥в, запитань ≥ бажаньЕ.“а найб≥льше за все вона хот≥ла почути, що в≥н залишить њњ у спокоњ, ≥ вона це почулаЕ.Ќе стало легшеЕ.ѕотр≥бно була промовити слово ≥з чотирьох букв, ¤ке б мало стати останн≥м дл¤ нихЕ.¬они малознайом≥, зовс≥м р≥зн≥, але водночас вони в≥дчувають силу т¤ж≥нн¤, ≥ це дл¤ них останнЇ слово.
- ’очуЕ. Ц невпевнено сказала ≤рина ≥ попр¤мувала до к≥мнати д≥вчат. јлекс залишивс¤ на кухн≥ допивати свою каву ≥з г≥рким присмаком брехн≥ в≥д ≤рини.
«а все в цьому житт≥ потр≥бно платити..≤ за брехню, ≥ за правду, за добре та погане. “а за що розплачуватис¤ молод≥й д≥вчин≥ своњм житт¤м? ћожливо, за помилки р≥днихЕ.Ќ≤я ≤ ѕќћ»Ћ » Ќ≈ ¬ј–“≤ Ћёƒ—№ ќ√ќ ∆»““я! „и за особисту пихат≥сть та егоњзм? Ќ≤Е.ƒ≥вчина сонц¤ н≥коли не була егоњсткою..ј тим б≥льше теперЕ.яка розплата маЇ бути дл¤ Ќезнайомки, ¤ка ненавид≥ла житт¤, не знала що ≥снуЇ мить Ђ в≥чност≥ї чи нав≥ть Ђ веч≥р в≥чност≥ї, в ¤кий вона потрапила тод≥, коли зустр≥ла Ѕ≥лого янголаЕ.ј Ѕ≥лий янгол ви¤вивс¤ не янголом , а звичайним молодим парубком, ¤кому потр≥бно було допомогти..допомогти вир≥шити дл¤ себе, ¤к жити дал≥Е„и сказати правду јнжел≥ц≥? як забути ≤рину, хоча в≥дверто кажучи, њм не було що забувати, бо н е було що згадуватиЕ.јле ж в≥н також тод≥ потрапив у цей Ђвеч≥р в≥чност≥їЕ.≤ не м≥г н≥чого вд≥¤тиЕ.Ѕачив, ¤к згор¤Ї на очах весела, безтурботна д≥вчина,¤ка любила ≥ ц≥нувала житт¤ в два рази б≥льше, н≥ж в≥н сам..,.яка хот≥ла все встигнути..јле таким красивим –ижоволосим янголам не м≥сце у св≥т≥, де немаЇ н≥чого —в¤т≥шого за грош≥, за статусЕде проблеми обертаютьс¤ навколо буденного житт¤Е. боротьба ≥де за пару квадратних метр≥в на ц≥й земл≥, за державне м≥сце в ун≥верситет≥, за пристойну роботу та багатство..Ћюди, вищ≥ цього, завжди будуть нещасними тут, коли виходитимуть на вулицю, плануватимуть св≥й день, будуть отримувати осв≥ту, шукати роботуЕ. ожного разу дл¤ них буде нове розчаруванн¤, ≥з ¤ким одного разу вони не зможуть впоратис¤ЕЋише одиниц≥ виживають..,≤нш≥ стають такими ж, б≥льш≥сть ламаЇтьс¤Е.÷их троЇ молодих людей не належало до б≥льшост ≥, вони не були менш≥стюЕ” них була сво¤ казка..ј швидше за все Ц не казка, а драма њхнього житт¤.
- —онечко, можемо вже њхати? Ц запитала јнжел≥ка јлекса, коли той у роздумах допивав свою каву.
- ћожемо. Цспок≥йно в≥дпов≥в хлопець ≥ нав≥ть не погл¤нувши у сторону ≤рини, посп≥шив на подв≥р`¤.
«алишилась сама, п≥д≥йшла до дзеркала ≥ знову побачила там незнайомкуЕ¤кусь чужу дл¤ нењ д≥вчину..бездушну брехливу ≥стоту, що не в сил≥ в≥дпов≥дати за своњ слова, вчинки, що не в змоз≥ бути сама собою ÷е дратувало, мучило, обп≥кало..«нову сльози, страх, самотн≥стьЕ.¬се ¤к завжди..«нову можна тихо поплакати у подушкуЕвдавано посм≥¤тис¤ ≥ повернутис¤ до попереднього стануЕ..
јле ж вона знаЇ ƒ≥вчину сонц¤Е.≤ та живе на повну, хоча не маЇ часуЕ.ј у нењ Ї часЕ.” нењ його безл≥ч.. раще б його подарувати –ижоволосому янголу..¬она знаЇ, що ≥з ним робити. “а людина не в змоз≥ це вир≥шуватиЕ÷ього њњ н≥коли не д≥знатис¤Е.ѕросто потр≥бно житиЕјж тепер ≤рина згадала, що перший раз бачила јлекса у маршрутному такс≥Е. ≤ справд≥ дол¤?
„имдуж јнжел≥ка посп≥шала на пари, розум≥ючи, що не встигаЇЕ..≤ раптово б≥л¤ б≥л¤ самоњ аудитор≥њ њй закрутилась голова ≥ вона втратила св≥дом≥стьЕўо було дал≥ Цд≥вчина не пам`¤таЇ. Ћише б≥л≥ ст≥ни, ¤к≥сь голоси, пот≥м болюч≥ уколи, знайом≥ обличч¤Е¬се зм≥шалос¤ в голов≥ ≥ було очевидно, що вона в л≥карн≥.
ѕ≥сл¤ дванадц¤ти годин в≥дпочинку д≥вчина прокинулас¤Е’от≥ла п≥двестис¤Ета т≥ло њњ зовс≥м не слухалоЕ” голов≥ ¤кийсь дивний шум не давав змоги зосередитис¤ ≥ д≥вчина знову повалилас¤ ус≥м своњм кволим т≥лом на л≥карн¤не л≥жкоЕ Ђ Ќевже це Цк≥нець?ї Цперша думка, що промайнула в њњ голов≥Е.
- ƒоню? ƒонечко? Ц стурбована мати була б≥л¤ доньки впродовж всього часу, що та спала.
- ћам..все ж добре, правда? Ц ¤кось нањвно запитала вона мат≥р.
∆≥нка дивилась ≥з жал≥стю на свою доньку ≥ не могла в н≥й вп≥знати житт¤Е¬оно њњ покидалоЕЌа очах у матер≥..
- ѕравда, доню. ¬≥дпочивай.
ƒ≥вчина сонц¤ знову заснулаЕ“ак було спок≥йно, добре, але сумно..,” сн≥, де вона перебувала, н≥чого було њй робитиЕ. ожен мав свою справу, а от т≥льки јнжел≥ка тин¤лас¤ туди- сюди ≥ не знала, де себе под≥тиЕ“ам було багато њњ знайомихЕ“а найц≥кав≥ше, що там були Ц≤рина та јлекс. —початку д≥вчина не вп≥знала њх. ÷я закохана пара у њњ сн≥ сид≥ла на гал¤вин≥ ≥ голосна см≥¤лас¤Е≤ њй в≥д того ставало аж моторошноЕ. оли д≥вчина п≥двелас¤, то в н≥й ƒ≥вчина сонц¤ вп≥знала Ќезнайомку ≥з своњм јлексомЕ.—аме в≥д цього д≥вчина прокинулас¤ ≥ поруч б≥л¤ себе побачила њхЕѕерел¤кан≥ хлопець та д≥вчина спогл¤дали на нењ ≥ не могли мовити н≥ слова.
- ќЕ. Ц усм≥хаючись, прошептала д≥вчина, Ц а ¤ вас бачила разомЕ.
—пантеличен≥ тим, що т≥льки що промовила д≥вчина, вони перегл¤нулис¤.
- ƒе ти нас бачила?
- “амЕ. Цпромовила вона ≥ надал≥ усм≥хаючись.
- ƒе Цтам? Ц напол¤гав на в≥дпов≥д≥ хлопець.
- ” сн≥Е
¬ цей момент ≤рина в≥дчула себе немовби перед Ѕожим —удомЕ’оча вона не могла знати, що це такеЕјле в≥дчутт¤, ≥з ¤ким вона дивилась на –ижоволосого янгола, було огидним дл¤ самоњ себеЕ.ѓй було соромно за те, що посм≥ла стати пом≥ж нењ та ним ( хоча насправд≥ за його словами вони не були разом)..јле њй було соромно дивитис¤ у в≥ч≥ д≥вчин≥,¤к≥й залишилось жити зовс≥м малоЕ.Ѕл≥де худорл¤ве д≥вча усм≥халос¤ своњм чи не найближчим люд¤м Цподруз≥ та хлопцев≥, а вони не знали, куди Ђ под≥ти оч≥їЕ.
ј јнжел≥ц≥ все снилос¤Е..все немовби в реальност≥Е“а от т≥льки реальн≥сть була тут Цу л≥карн≥, а там лише сонЕ.
Ќезадовго до ранку 14 лютого батьки отримали останнЇ слово в≥д л≥кар≥в:
- ’вороба перемоглаЕ..
≤рина ≥ з јлексом в цей момент були на даху восьмиповерхового будинку ≥ нав≥ть не п≥дозрювали, що це к≥нецьЕ.ѕ≥сл¤ розмови у л≥карн≥ батьки јнжел≥ки в≥дправили њх додому, мовл¤в, Ђ нас тут ≥ так забагатої. “а ≥ јнжел≥ка лише ≥нод≥ просиналас¤Еѕо дороз≥ ≥з л≥карн≥ ≤рина страшенно пан≥кувала, пост≥йно повторювала: Ђ ÷е ¤ у всьому винна! “≥льки ¤!ї ’лопець намагавс¤ њњ заспокоњти,≥ в ц≥й ситуац≥њ вони обоЇ п≥ддались спокус≥Евпродовж м≥с¤ц¤ намагалис¤ приховувати очевидну симпат≥ю одне до одногоЕ“а от сьогодн≥ вс≥ карти були в≥дкритимиЕј хто програв? ¬и¤вилос¤, що вс≥. ≤рина намагалас¤ приховати в≥д нього своњ почутт¤ та це було очевидно, коли кожного разу вони знаходилис¤ поручЕ.
- јлекс, чому ми не знали одне одного ран≥ше? Цголосила д≥вчина на вулиц≥ б≥л¤ л≥карн≥.
- яЕ¤..не можу так..¬она тамЕвонаЕпомираЇЕаЕ
” ц≥й душевн≥й втом≥ д≥вчина дала волю сльозам перед ним..ѕеред тим, перед ким покл¤лась н≥коли не плакатиЕ. ожна частинка њњ т≥ла здригалас¤ в≥д сл≥зЕ≤ в≥н був поручЕќб≥ймав њњ, ц≥лував, намагавс¤ заспокоњти..зам≥сть того, щоб бути в останн≥ хвилини житт¤ ≥з ƒ≥вчиною сонц¤. ≤ра протестувала. –озум≥ючи, що це Цбезглузд¤, що вона не маЇ права, в≥н не маЇ права, вона намагалась по¤снити йомуЕ.“а було марноЕƒ≥вчина в≥дчувала себе знесиленою, втомленою дл¤ того, щоб боротис¤ ≥з самою собоюЕ.
оли вони прињхали до нењ на квартиру, то ≤ра не могла дивитис¤ на себе в дзеркалоЕѓй було соромно! ого вона там побачить тепер ЦЌезнайомку чи «радницю?
- ≤р, ≤рЕ¤ не можу б≥льше без тебе , Ц продовжував хлопець давно в≥дому њй п≥снюЕ
- ’од≥мо,¤ щось тоб≥ покажуЕ
ќтак вони вибралис¤ на дах восьмиповерхового будинку ≥ ≤рина розпов≥ла йому, що саме тут вона в≥дчуваЇ спок≥йЕ.
- «наЇш, Црозпочала вона, а Ц а ми з тобою вже бачились у маршрутц≥Е
- я знаюЕ.я бачив тебе на мосту ще ран≥ше..Ќе лише тод≥, коли ми були у кафеЕ.
- –ан≥ше? ј де? оли?
- “и мен≥ снилас¤.
- ÷е не правильно, Ц зайн¤вши позиц≥ю сид¤чи, д≥вчина в≥дчувала, ¤к б≥ль не дозвол¤Ї њй мовити н≥ словаЕ..
- я н≥колиЕ¤ не в≥рила в коханн¤ЕаЕтепер такою ц≥ноюЕ.
- ≤р, ≤р? я не навиджу себе за те, що не сказав јнжел≥ц≥, але вона нас пробачитьЕ.
- ѕробачить? ¬онаЕ.вона помираЇЕ
- ј ми Цжив≥!
’лопець п≥дн¤вс¤ ≥ попр¤мував до краю дахуЕ
- «наЇш, н≥що в цьому житт≥ Цне в≥чнеЕ«а мить людини може не статиЕя готовий в≥ддати своЇ житт¤, аби т≥льки вона змогла видужатиЕ.
≤рина зл¤кано п≥д≥йшла до јлекса≥ промовила, вз¤вши його за руку:
- ≤ ¤ Цготова на всеЕ.
ѕогл¤нувши одне одному у в≥ч≥, д≥вчина в≥дчула, ¤к хлопець намагаЇтьс¤ ступити крок у нев≥дом≥сть, у в≥чн≥стьЕ.¬≥н наче божев≥льний , хот≥в з≥стрибнутиЕ
- Ќ≥Ен≥Е. Цпот¤гнула його назад , Цти не можеш так вчинити з≥ мноюЕ
јлекс зворушено дививс¤ на перел¤кану ≤ру ≥ розум≥в, що зараз хоча б в≥н повинен триматис¤, а у ньогоЕбезладЕЋайноЕ…ого житт¤ Цсуц≥льне лайноЕ
ќтак вони просид≥ли там ц≥лу н≥ч, майже не розмовл¤ючи, не дивл¤чись одне одному у в≥ч≥Е.ѕросто чекалиЕ.≤ вранц≥ зателефонувала мама јнжел≥ки, сказавши, що вже в≥дл≥к њњ житт¤ п≥шовЕ.
- ¬она так любила житт¤Е¬она навчила мене його любитиЕ
≤стерика, ¤ка охопила ≤ру, в ¤кусь мить нал¤кала хлопц¤. ѕромайнули картини њхнього знайомства ≥з –ижоволосою красунею, њхн≥ найщаслив≥ш≥ мит≥, њхн≥й розрив, дзв≥нок через п≥в року ≥ проханн¤ про допомогу в≥д њњ матер≥, про ¤ке д≥вчина нав≥ть не здогадувалас¤.
- јлекс, доброго дн¤, Ц розпочала збентежено ж≥нка.
ѕ≥в року тому ж≥нка розпов≥ла про важку стад≥ю раку јнжел≥ки, про те, що вона дос≥ кохаЇ його ≥ в≥н потр≥бен њй чи не найб≥льшеЕ.ѕроханн¤ матер≥ дл¤ нього тод≥ стало законом. “а от т≥льки законам не п≥дкор¤ютьс¤ справжн≥ почутт¤..“≥,¤к≥ в нього виникли при перш≥й зустр≥ч≥ ≥з ≤риною.
¬≥н сто¤в поруч ≥з нею ≥ повторював:
- ¬се буде добре!
—початку д≥вчина мовчала, а пот≥м неспод≥вано сама дл¤ себе вир≥шила:
- Ќе буде! ≤ ми Цне будем разом! яЕ¤Ене можуЕ..
јнжел≥ка д≥йсно здавалас¤ янголом на своЇму Ђ вес≥лл≥ї( похорон≥)..Еу б≥л≥й сукн≥Е≥з ледве пом≥тною усм≥шкою на обличч≥ та де¤ким локонами, ¤к≥ мама не захот≥ла заховати нав≥ть у њњ останню путь, бо знала, що д≥вчина њх дуже полюбл¤ла. Ѕуло багато молод≥. ¬с¤ група прийшла провести свою незвичайну одногрупницю, веселу ƒ≥вчину сонц¤Еј воно св≥тило в цей день ¤кось по Цособливому ¤скравоЕ.ћабуть, в≥тало ƒ≥вчину сонц¤ у своњх кра¤хЕ
ћати не могла триматис¤ на ногахЕЅатько намагавс¤ п≥дтримати дружину, та було очевидно, що ≥ в≥н не маЇ б≥льше силЕсил дл¤ житт¤Е Ќайстрашн≥ше, коли батьки переживають своњх д≥тей, коли одного прекрасного зимового дн¤ молода д≥вчина покидаЇ цей св≥т через ’воробуЕ„ерез те, що вже все прописано. .Ќа одне, два, три стол≥тт¤Е.Ѕо ¤к тод≥ по¤снити те, що кожного дн¤ –ак, —Ќ≤ƒ, туберкульоз забираЇ тис¤ч≥ людейЕ.
≤рина сто¤ла непорушно, немовби бачила перед собою нову м≥с≥ю Ц жити не просто дл¤ себе ≥ за себе, а за двохЕ. оли вони прощалис¤, то –ижоволосий янгол промовив:
- ѕооб≥ц¤й мен≥, що будеш жити за нас двох!
¬она не могла не виконати свою об≥ц¤нкуЕ“епер не Ќезнайомка ≥ не д≥вчина,¤ка не любить житт¤, а повна сил ≥ енерг≥њ д≥вчина на ≥м`¤ ≤рина, ¤ка знаЇ, що њй потр≥бно в цьому житт≥Ејлекс спогл¤дав на ≤ру ≥ не м≥г пов≥рити: вона Цдл¤ нього всеЕ“а от ¤к виконати об≥ц¤нку, дану јнжел≥ц≥ перед смертю, щоб про це не д≥зналас¤ ≤рина? як бути ≥з нею,¤кщо вона сказала, що вони н≥коли не будуть разом? 60;ћабуть, просто п≥д≥йти ≥ промовити: Ђ я кохаю тебе!ї
¬ ƒень —в¤того ¬алентина ƒ≥вчина —онц¤ п≥шла до свого судженого Ц до —онц¤. ¬ цей день вс≥ закохан≥ пари повинн≥ бути разомЕ≤рина та јлекс не вин¤токЕ.
mysichik@ukr.net
